Наснага – ресурс не менш цінний, аніж повітря

 

Від природи йому було, як-то кажуть, не дано стати бодай просто оратором, що вже й казати про оратора «найвидатнішого», як його згодом величатиме Вікіпедія: легені Демосфен мав слабкі, та й голос через це – тихий, вимову – нечітку й невиразну (з буквою «р» він, до речі, також не дружив); ба більше, від хвилювання в нього сіпалося плече, а хвилювався він саме тому, що соромився цих своїх вад… 

Історія успіху цього ритора більше схожа на чергову легенду чи міф Давньої Греції, втім – вона правдива. І ледь не кожен з нас запросто впізнає в ній себе, а тоді, можливо, і діло його піде як по маслу. Мені, як, певно, й вам, звісно, не доводилося набивати рота камінням і бавитися скоромовками під шум хвиль, щоб не тільки позбутися гаркавості, а й заговорити чи не гучніше самого моря – таке полюбляв один лише Демосфен. Нас об’єднує інше – натхнення.

Свого часу його (ще малого) так надихнула промова Калістрата, що він і сам захотів опинитися на його місці – серед величезного, але мовчазного натовпу уважних слухачів. Вражений чи то реальністю, чи то своїми фантазіями, Демосфен і почав діяти. Як міг... 

Про це й донині розповідають на уроках і лекціях, адже дитячі, юнацькі й молоді роки – це саме той час, коли все трапляється вперше і хвилює, захоплює, врізається в пам’ять так глибоко, що нерідко навіть визначає всю подальшу долю людини, в чому якраз і можна переконатися на прикладі Демосфена. А тому хтозна, чи не відгукнеться його завзяття так само дзвінко хоча б в одному з тих школярів і студентів, які рік за роком відкривають для себе його виняткову особистість. 

Усе ж таки наснага – ресурс не менш цінний, аніж повітря.

Марина Сербина, Час Таврійського