Час Таврійського

  Ранок 24 лютого, я не можу передати словами, що я відчувала після дзвінка подруги, яка розповідала про вибухи та початок повномасштабної війни росії проти України. Цей ранок я запам’ятаю на все життя. На п’ятий день повномасштабного вторгнення та наших переживань, декілька ракет влучили все ж таки біля нас. Моє село знаходиться між двома воєнними селищами, і це нас дуже лякало, але морально ми трішки готувались до нападу на них. Але цей вибух а третій дня, тряска стін та навіть всього дому, крики мами: «тікайте від вікон», «лягайте на підлогу» просто визивають дуже страшні спогади. Потім приходить розуміння, що тато зараз копає. Десна, містечко сховане в лісі окопи біля Десни, саме куди прилетіло декілька ракет, і стає ще страшніше. Але його дзвінок через хвилину після вибуху всіх нас заспокоїв, він сказав, що люди не постраждали і він також вже їде до безпечного місця. Також, протягом тижня рівно о 5 годині ранку ми всією...

Ілюстрація з відкритих джерел Студентський гуртожиток - це ніби своєрідне студентське місто, де вирують свої правила і закони...  Щороку восени велика кількість вчорашніх абітурієнтів заселяється у гуртожитки, особливо ті, хто вступають до інших міст. Звичайно далеко не всі можуть дозволити собі винаймати та орендувати дороговартісне житло. То ж тут мимоволі виникає необхідність у поселенні в гуртожиток.  Я оселився у гуртожитку на початку жовтня, коли остаточно розірвав трудові відносини із роботодавцем. Моє заселення прийшлося на той час, коли основна маса першокурсників була вже розселена, і відповідно вибору кімнати в мене не було...  Комендантка заселила мене в кімнату, де вже жили два хлопці. Один з них, як виявилося був з мого містечка - Луганська, а інший був з Полтавського регіону. Дуже швидко виявилося те, що із сусідами в мене різні погляди на життя і навіть інший світогляд, тому і не дивно, що  ми не потоваришували. Розселення відбувається рандомним чином...

  Ігор Турянський, Перший посол України в Туреччині.  Світлина з відкритих джерел Цього року Українська держава відзначатиме 30 років відновлення своєї незалежності. У 1991 році після проведення Всеукраїнського референдуму щодо незалежності країни для України на часі стояло питання її визнання з боку іноземних держав та встановлення дипломатичних відносин. За часів Совєтського Союзу Туреччина була для нас закритою і невідомою.  Тож, як організовувалося перше посольство України в Турецькій Республіці у спогадах Надзвичайного і Повноважного посла України Ігоря Турянського, на долю якого випало стати Першим Послом відновленої Української держави в цій країні.   Друге грудня. Понеділок. Міністром закордонних справ України на той час був Анатолій Максимович Зленко. У нього в приймальні стояв телевізор. І десь о сьомій годині почалася передача останніх вістей. Я був в цей час в приймальні. Очолював управління міжнародних організацій. По телевізору передали повідомлення...

  Осип Мандельштам. Світлина з відкритих джерел Мы живём, под собою не чуя страны, Наши речи за десять шагов не слышны, А где хватит на полразговорца, Там припомнят кремлёвского горца. Его толстые пальцы, как черви, жирны, И слова, как пудовые гири, верны, Тараканьи смеются глазища И сияют его голенища.   А вокруг него сброд тонкошеих вождей, Он играет услугами полулюдей. Кто свистит, кто мяучит, кто хнычет, Он один лишь бабачит и тычет, Как подкову, кует за указом указ: Кому в пах, кому в лоб, кому в бровь, кому в глаз. Что ни казнь у него — то малина, И широкая грудь осетина. Цей вірш Осип Мандельштам напише в листопаді 1933 року, побачивши на власні очі наслідки голоду в Криму. Цей спланований совєтською владою голодомор котився територією України. Мандельштам не цурався свого авторства і читав цей вірш багатьом. Борис Пастернак тоді скаже, що це самогубство. Адже   твір висміював Сталіна. Цей вірш стане для Мандельштама фатальним… О...

  Світлина з відкритих джерел Моєю улюбленою порою року завжди була весна. З нею в мене  асоціювалос я життя та відродження - я думала, так буде завжди. Та ось уже шість років єдина асоціація , яку вона викликає , це війна, розруха та смерть. Можливо я і рада була б у се це забути , стерти із пам ’ яті. Та кожного травня віддаючи шану померлим, моїм близьким та друзям, спогади знову накривають мене своїми слизькими щупальцями … і від них нікуди не подітись … я знову повертаюс я в минуле… Ось вже п'ять років як я живу в славному містечку Васильків Київської області. Всім серцем я полюбила це містечко, і зараз можу з гордістю сказати, що це мій дім. Та це не завжди було так.  м. Васильків, Київська обл.  Світлина з відкритих джерел Перший час по приїзді статус « тимчасово переміщеної особи » для мене був як клеймо : я не могла знайти своє місце в світі. Спершу навіть складалося враження, що я й не в Україні взагалі. Місцями дивували традиції , які значно ...

  Світлина з відкритих джерел - Чхі! – І з десяток очей косо поглядають на мене з-під масок. Через пандемію усі стали такі підозрілі. І не поясниш, що це – алергія, що алергія – це не заразно. Під час карантину стало нестерпно їздити у транспорті. Маска, задуха, бруд, пил. А в мене якраз алергія на пил. То їжджу і чхаю, і не їхати не можу – робота, і не чхати не можу – пилюка.   Атож, я, звичайний касир у супермаркеті, рухаюсь назустріч черговому робочому дню у цьому пробнику пост-апокаліпсису. Хтось їде без маски. Всі на нього засуджуюче зиркають, а для мене він виглядає як орел у горах, як символ свободи людського духу, який не змусять отак просто ховатись за шматком марлі. Заздрю йому. Я ненавиджу ці намордники, але і проти правил грати я не звик, не я встановлюю – не мені порушувати. Поза автобусом нарешті можна зробити ковток повітря. Але одразу знову натягнути маску – в ТЦ без неї не пустять. І звісно ж, обов’язково треба міряти температуру. З першої спроби не ви...