Час Таврійського

  Гра в театрі особам з інвалідністю дає можливість стати самостійними не лише на сцені, а й в житті. Таку думку висловив Міхал Становський, театральний інструктор, олігофренопедагог, засновник Міжнародного руху артистів «Непротоптана стежина», під час онлайн-лекції проєкту «Мистецтво в дії. Арт-терапія в практиці польських спеціалістів». Міхал Становський, театральний інструктор.  Світлина: Посольство Республіки Польща в Україні Цього разу темою останньої зустрічі проєкту була «Чому театр? На непротоптаній стежині. Театр як форма терапевтичної роботи з людьми з обмеженими можливостями (можливості та проблеми)». Лектор згадує, що з театром пов’язаний з дитинства, оскільки виріс в родині театралів-аматорів. За часів комуністичної Польщі особи з інвалідністю були ізольовані від суспільства в своїх домівках або у спеціальних будинках. Така ситуація шокувала майбутнього засновника Міжнародного руху артистів «Непротоптана стежина». Тому він вирішив змінити ситуацію і тридцять років тому

  Колаж: Посольство Республіки Польща в Україні Театро-терапія дає можливість людям розблокуватися, розкрити свій внутрішній вимір. Про це розповіла Аніта Стефанська, п едагог, професор Факультету педагогіки та мистецтв Університету ім. Адама Міцкевича в Познані , під час онлайн-лекції в рамках проєкту «Мистецтво в дії. Арт-терапія в практиці польських спеціалістів». Аніта Сефанська, педагог.  Світлина: архів Аніти Стефанської П’ята зустріч відбулася на тему: «Театр, що йде за людиною – про суть акторської майстерності в терапевтичному театрі». Лекторка каже, що театро-терапія – один із видів драм-терапії. Її суть полягає в тому, щоб створити можливість людям розблокуватися, створити умови, аби вони розкрили свій внутрішній вимір. «Це буде корисним не лише людям, які мають розумову інвалідність, аутизм, поведінкові проблеми, а й всім, хто відчуває самотність. Нас всіх торкнулася пандемія, ми обмежилися в контактах, в спілкуванні. Часто лунають новини про підліткові самогубства»,

  Світлина: Марина Сербина У ці дні в столичному ВДНГ проходить безкоштовна (за умови попередньої реєстрації на сайті ) виставка « Чорнобиль. Подорож », яка не тільки описує, а й пояснює наймасштабнішу в історії атомної енергетики аварію. Яким був світ до катастрофи 35-річної давності? Коли люди зможуть повернутися в зону відчуження і жити там, як раніше? 7 травня, невдовзі після відкриття експозиції, « Час Таврійського » вирушив до павільйону №1, щоб отримати відповіді на ці та інші питання. Отож, біля входу нас зустрів охоронець із безконтактним термометром. Поруч із ним стояла стійка з антисептиком, масками та рукавицями, а на підлозі виднілися наліпки із закликом дотримуватися дистанції. На рецепції перевірили електронні квитки, запропонували за необхідності залишити речі у камерах схову та попросили ознайомитися з правилами поведінки. Перше враження – тут безпечно. На початку стенди ми розглядали самостійно, а трохи згодом до нас долучився екскурсовод. Він не був нав’язливим, а л

Сьогодні в Україні гостро постає питання щодо побудови толерантних, доброзичливих відносин між дітьми, насамперед у шкільному середовищі. Адже ми бачимо, за яких непростих умов живе наша країна, наші люди. Це і збройна агресія РФ, і складна економічна ситуація, і пандемія коронавірусу, і домашнє насильство. Усе це відбивається і на дітях, які, як губки, вбирають оточуюче середовище. Від цього проростають серед школярів такі ганебні явища, як булінг, цькування, агресія. З огляду на існування зазначених сумних, навіть небезпечних явищ серед підлітків, був ініційований проєкт « Надання можливостей молоді для забезпечення примирення суспільства: сприяння взаєморозумінню та ненасильницькому спілкуванню». Він реалізується Фондом громади міста Херсон «Захист» у партнерстві з Дитячим фондом Німеччини. Проєкт впроваджується одразу в 7-ми регіонах України: Херсонській, Волинській, Донецькій, Кіровоградській, Луганській, Тернопільській, Черкаській областях. Він спрямований на те, щоб навчити школ

  Валентина Лисенко, письменниця. Світлина: Аліна Шененко Завжди слід займатись тим, до чого в тебе лежить душа. В такому випадку не страшні жодна творча криза і застій. У цьому переконана наша співрозмовниця. Вона цікавиться історією рідного краю, складає вірші і прозу, планує писати дисертацію і просто обожнює кулінарію. В гостях у «Час Таврійського» Світаліна Рус (псевдонім Лисенко Валентини Миколаївни) – член Української асоціації письменників художньо-соціальної літератури та Літературної вітальні «ОППіР» при НСПУ, лауреат літературно-мистецьких   премій «Коронація слова» та «Гілка золотого каштану».   За неквапливою бесідою біля ставка письменниця з Бородянки поділилася професійними секретами, розповіла про свій життєвий та творчий шлях, пояснила походження свого псевдоніму і відкрила завісу на проєкти, які невдовзі побачать світ. Світаліна Рус… чому саме такий псевдонім? Світаліна – це Світлана і Віталій, мої діти. Рус – тому що я нащадок Руса, із племені Руса. Бо хто та

  Ігор Турянський, Перший посол України в Туреччині.  Світлина з відкритих джерел Цього року Українська держава відзначатиме 30 років відновлення своєї незалежності. У 1991 році після проведення Всеукраїнського референдуму щодо незалежності країни для України на часі стояло питання її визнання з боку іноземних держав та встановлення дипломатичних відносин. За часів Совєтського Союзу Туреччина була для нас закритою і невідомою.  Тож, як організовувалося перше посольство України в Турецькій Республіці у спогадах Надзвичайного і Повноважного посла України Ігоря Турянського, на долю якого випало стати Першим Послом відновленої Української держави в цій країні.   Друге грудня. Понеділок. Міністром закордонних справ України на той час був Анатолій Максимович Зленко. У нього в приймальні стояв телевізор. І десь о сьомій годині почалася передача останніх вістей. Я був в цей час в приймальні. Очолював управління міжнародних організацій. По телевізору передали повідомлення, що Польща визнала