Час Таврійського

  Ежен Делакруа "Демосфен розмовляє з хвилями" (1859) У с тародавній Греції д ля філософа, політика чи будь-якої вченої людини мистецтво вміння добре говорити було основним. З цієї причини існувало багато шкіл , де навчали мистецтву публічного виступу. У політиці без вміння красномовно говорити нема чого робити взагалі. Адже як у своїх промовах пояснити власні політичні ідеї ?   Давньогрецький Демосфен став чудовим оратором, одним із найкращих. Ми знаємо кілька речей про його життя, хоча частина біографічної інформації, яка дійшла до нас, є сумішшю реальності та легенд.   Вважається, що Демосфен заїкався і з великими труднощами говорив. Але у нього було багато волі та бажання вдосконалити свою промову. Легенда вказує на те, що він говорив з камінням у роті, а також практикував розмову під час бігу, стратегії, які допомагають йому контролювати свій голос і долати труднощі з мовою. Кажуть, що він також практикував свої виступи на пляжі, щоб спробувати зробити свій гол

  Демосфен Світлина з відкритих джерел Його першу промову публіка зустріла сміхом та глузуванням. Здавалося б, все перешкоджало тому, щоб він став оратором: його слабкий від природи голос не було чутно крізь шум натовпу, а гаркавість, заїкання і невиразність мови викликали в публіки лише насмішки. Але завдяки своїм тренуванням та наполегливості він зміг стати найкращим оратором Стародавньої Греції. Демосфен скрупульозно працював над кожною своєю промовою, жодна з них не є імпровізацією, це – результат тривалої праці. Після перших невдалих спроб виступити перед публікою, яка сприйняла його промови сміхом, він зрозумів, що ніхто не зрозуміє глибокого змісту його промов, якщо в них не буде виразності мови. Тому він приділяв багато часу схематизації плану, відпрацюванню стилю та шліфуванню виразів. Він завжди вивчав свої промови напам’ять, обмірковуючи кожне слово, та готувався до виступів до пізньої ночі. Своєю наполегливістю він поборов свої фізичні вади та довів ораторську техніку до

Німеччина, березень 1933 рік. Світлина:  Радіо Свобода Сьогодні п ри обговоренні ораторів, не можна обійти стороною фігуру Адольфа Гітлера. Ця людина при всьому жаху обраного ним шляху і скоєних ним злочинів бу ла природженим, геніальним оратором і саме це зробило його вождем цілої нації. Навіть найбільш непримиренні опоненти Гітлера визнавали, що він - найбільший оратор, якого коли-небудь знала Німеччина. Зигмунд Фр ой д казав, що Гітлер володіє масовим гіпнозом. Його ораторський стиль можна охарактеризувати як надзвичайно експресивний, але в той же час гнучкий і точний, орієнтований на сприйняття публікою, як щирий душевний порив сильного людини. Є багато розповідей очевидців, які особисто слухали промови Гітлера і яких ці про мови захоплювали, переконували. Сам по собі факт, що влада Веймарської республіки наклал а заборону на публічні виступи Гітлера, говорить про те, що вон а вважал а : Гітлер є дуже сильним, а тому небезпечним оратором. Гітлер чудово від чував свою аудито

  Лугини, Житомирська область. Світлина: Іван Чепайкін Лугини. Потрібно трішки часу і терпіння, аби на карті Житомирської області відшукати селище, в якому я народився та виріс. Приїжджаю сюди, аби провідати батьків. Також приємно подивитися на гарну природу навколо, та подихати не засміченим міськими викидами повітрям. Можна добре відпочити на вихідних. Може, піти до лісу сьогодні?   Адже блукати серед дерев - моє. Таке усамітнення дає можливість порозмірковувати. Чи ліпше полюбуюся краєвидами селища, які ніколи не перестають мене дивувати і надихати на творчість. Здавалося б, бачив їх мільйон разів. А ні, кожен раз нові мальовничі картини. Світлини: Іван Чепайкін Бачу чоловіка років 45, що привітно кидає свій погляд на мене. Ми добре знаємо один одного. Його донька загинула в автокатастрофі. Була моєю однокласницею. Помічаю тютюновий дим навколо. Напевно, не одна викурена сигарета за сьогодні. Коїться в душі чоловіка, ой, коїться… біль… сум… Отримую лише від нього загадковий «при

  Світлина з відкритих джерел - Чхі! – І з десяток очей косо поглядають на мене з-під масок. Через пандемію усі стали такі підозрілі. І не поясниш, що це – алергія, що алергія – це не заразно. Під час карантину стало нестерпно їздити у транспорті. Маска, задуха, бруд, пил. А в мене якраз алергія на пил. То їжджу і чхаю, і не їхати не можу – робота, і не чхати не можу – пилюка.   Атож, я, звичайний касир у супермаркеті, рухаюсь назустріч черговому робочому дню у цьому пробнику пост-апокаліпсису. Хтось їде без маски. Всі на нього засуджуюче зиркають, а для мене він виглядає як орел у горах, як символ свободи людського духу, який не змусять отак просто ховатись за шматком марлі. Заздрю йому. Я ненавиджу ці намордники, але і проти правил грати я не звик, не я встановлюю – не мені порушувати. Поза автобусом нарешті можна зробити ковток повітря. Але одразу знову натягнути маску – в ТЦ без неї не пустять. І звісно ж, обов’язково треба міряти температуру. З першої спроби не вийшло, з д

  Олена Попова, Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського Світлина: архів Олени Попової 2020 рік точно став роком викликів, не лише для українців, а й для усього світу. Ми й уявити не могли, що пандемія наше буденне життя переверне до гори дриґом . За оцінками ЮНЕСКО , 1,5 млрд студентів у 165 країнах не мають змоги відвідувати свої навчальні заклади. Із початку карантинних заходів, які пов’язані із COVID -19, вища школа змушена була переорієнтуватися на онлайн режим навчання. Професор Оксфорд ського університету Рой Еллісон стверджує , що «мета освіти – навчитися критично мислити, обмірковувати інформацію, дискутувати, ставити під сумнів факти, думки, зокрема свою власну. Інтернет-навчання не підходить для досягнення мети».   Порозмірковувати на тему, як пандемія вплинула на вищу школу в Україні «Час Таврійського» запросив Олену Попову, завідувача кафедри слов’янської філології та журналістики Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Чи

  На світі існує дуже багато різних професій . С еред них є складна і цікава одночасно. Це професія вихователя. Л юбов до дітей слід вважати найважливішою професійною рисою педагога. На нього покладається величезна надія як батьками вихованців, так і самими дітьми. Малеча приход и ть у дитячий сад ок у різному віці . І всі в они   маленькі, наївні, невпевнені в собі маленькі люди. А покидаючи стіни садку, вже комунікабельні та дисципліновані дошкільнята. Що означає бути хорошим вихователем? Як знаходити спільну мову з батьками? Та яким чином контролювати десяток малюків одразу ? Про це в інтерв’ю «Час Таврійського»   розповість вихователь міста Києва з 20-ти річним стажем Онищук Вікторія.   Чому Ви обрали саме професію вихователя? Любов, прихильність і повагу, яку дітки виявляють до вихователя, здатного надихнути їх своїм прикладом у всіх сферах, набагато перевершує радість, яку приносить набувають нові виміри своєї особистості, набувають впевненості та врівноважен о ст і

  Олена Диченко, студентка ТНУ імені В.І. Вернадського Світлина з архіву Олени « Студентські роки - з найяскравіших у житті людини », - цю фразу чує кожен, хто отримав шк ільний атестат і планує вступати до університету. І це дійсно так, особливо на першому курсі. Нові знайомства, навчання, гуляння та спілкування, хочеться робити все і одразу, адже розпочалося те саме довгоочікуване доросле ж иття. Та вже на другому чи третьому курсі починаєш розуміти, що прийшов час ставати більш самостійним і на всі свої « хочу » треба мати кошти. Брати гроші у батьків соромно, а отже потрібно шукати роботу. Поєднувати це з навчанням доволі складно, тому студенти мають можливість оформити індивідуальний графік навчання. Про свій досвід навчання за таким графіком розповіла студентка  Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського Олена Диченко. Для початку трішки познайомимо наших читачів з тобою. Розкажи, на якому курсі ти навчаєшся,  яка спеціальність і в який момент свого

  Ескендер Барієв, голова правління Кримськотатарського ресурсного центру Світлина: ІА Главком" 20 лютого 2014 року Російська Федерація здійснила акт агресії проти України. Згідно з міжнародним гуманітарним правом держава-агресор та окупант зобов’язана нести відповідальність за цивільне населення, яке залишилося в окупованому Криму. Тема дефіциту води на анексованому півострові доволі довго залишається однією з найактуальніших. Окупаційна влада продовжує активно популяризувати цю « проблему » , роблячи різноманітні заяви. Уже декілька разів РФ звинувачувала у нестачі води саме Україну і закликала міжнародну спільноту звернути увагу на « антигуманні дії » Києва щодо перекриття подачі води в окупований Крим.   Але кому насправді не вистачає води на півострові? Хто винен у її дефіциті? Та чому ж Україні не можна подавати дніпровську воду на півострів? На усі питання у нашому інтерв’ю відповів Голова правління Кри м ськотатарського Ресурсного Центру, член президії Меджлісу крим