Художник-постановник Михайло Храмченко: «Кіношник» проживає 5-6 життів звичайних людей»
Кожен день ми з вами дивимося візуальний продукт - по телевізору, кінотеатрі бо в Інтернеті. Чи замислюється хтось із нас, як саме відбувається створення цього візуального контенту? Скільки сил пішло на виготовлення декорацій, як саме відбувається підготовка локації, як довго актори вживаються у свої ролі?
На ці запитання «Часу Таврійського» відповів Михайло Храмченко, художник-постановник компанії FILM UA, який брав участь у багатьох проєктах як зарубіжного, так і українського виробництва. Він не тільки одним із перших бачив кадри відомих фільмів та популярних реклам, а ще й будував візуальну частину!
Михайло Миколайовичу, Ви працюєте художником-постановником на українських та зарубіжних проєктах: реклама, кіно, серіали… Як ви потрапили у цю сферу?
Абсолютно випадково за волею випадку. У ті часи, коли я знайшов цю роботу, тобто у 90-ті роки, вибір професій був не надто великим. Найсмішніше те, що допомогли мені влаштуватися художником-постановником друзі, які абсолютно не були пов’язані з цією сферою. Можливо, це була доля або просто збіг обставин, але я радий тому, що доля повернулася саме так, а не інакше.
У вашому дитинстві були думки про те, щоб стати художником-постановником?
Думок про те, що я стану художником-постановником, звісно ж, не було. Я ж не міг вгадати долю. Але я завжди добре малював, в мене були здогадки, що колись я стану працювати у сфері малювання, креативу та творчості. Я хотів творити, тож, я гадаю, мої думки переросли у мрії.
Я думаю, що навряд чи хтось у дитинстві мріяв про те, щоб працювати на заводі, у брудному одязі, кожен день виконуючи одні й ті самі завдання… Будь-яка людина хотіла б працювати на тій роботі, яка їй подобається, приносить задоволення та великий дохід. Кращої роботи, ніж та, на котрій я зараз, для мене просто не існує.
Чому ви вважаєте, що кращої не існує?
Тому що кожен раз - це нові знайомства, нові місця, пригоди, нові локації зйомок. Спілкування з людьми дарує тобі не тільки задоволення, а й чомусь навчає, приносить деякий досвід. Нові локації у нових країнах дають змогу побачити світ та об’їздити його увесь. «Кіношник» проживає життя 5-6 людей, які мають «конвеєрну» роботу.
Ну й, звичайно, заробітна платня мене влаштовує. Адже зазвичай це не українські проекти, а зарубіжні.
Які найцікавіші проєкти були на вашому шляху та які з них були найскладніші?
Зазвичай, найцікавіші проєкти – рекламні. Було пару проєктів кіно, але реклами все одно більше. Найскладнішою була реклама Laсoste, тому що там було шість підвісних декорацій, які висіли у повітрі. Було важко правильно їх побудувати та розмістити. Звичайно, без комп’ютерної графіки тут не обійшлося, довелося підмальовувати деталі, щоб виглядало реалістично. Виконання цих декорацій дійсно було важким і фізично, і технічно.
Також пригадую важку декорацію під назвою «Стіна смерті», яку ми будували нещодавно. Усередині вертикальної стіни їздили 4 машини. Було дуже моторошно за людей, які водили ці машини, та, звичайно ж, це було надзвичайно небезпечно. Але що не зробиш задля хорошої реклами?
Коли ми бачимо фільм або серіал у готовому вигляді, ми думаємо, що процес зйомки досить легкий та швидкий. А як це виглядає насправді?
Якщо продукт роблять професіонали, як і в будь-якій іншій сфері, то робота йде швидко, якісно, невимушено та в задоволення. Інша ситуація – якщо на знімальному майданчику зібралися неадекватні аматори та дилетанти. Тоді робота буде надзвичайно важкою, довгою та непродуктивною.
Головне – повністю віддатися своїй справі, зробити все, що від тебе залежить. Цей вклад обов’язково відобразиться на повній картині зйомок.
Але, якщо розбирати роботу не тільки художника-постановника, то, звичайно, процес є довгим. Будується план реклами, для чого вона, яка аудиторія. Згодом будуються декорації для неї (цим вже займаюся я). Потім безпосередньо зйомки, які теж відбуваються не з першого разу. На словах все здається швидко та легко, але в реальності на це потрібен час та багато роботи.
Як відбуваються зйомки реклами? Чи відрізняються вони від зйомок фільму?
Реклама та фільми у зйомках дуже відрізняються. На мою думку, реклама – це психологічний процес, направлений на навіювання суспільству певного продукту. Напрям декорації та її правильна побудова не так сильно впливає на мислення людини, яка дивиться рекламу про майонез. Всі її думки буде займати сам продукт і наскільки він якісний, як рекламують.
У фільмах це все інакше. Там також працює психологічний процес, але в цьому разі він направлений на те, щоб людина повірила у гру актора. Декорації – це вагомий внесок, тому що вони допомагають вжитися в атмосферу фільму, зануритися у всі проблеми актора та події, що відбуваються на екрані. Декорація фільму стоїть на одному рівні з грою актора, тому що вона теж повинна змусити повірити.
А що ви можете сказати про спілкування з акторами на зйомках? Чи усі актори легко йдуть на контакт?
Як усі люди,
актори бувають різні. Є хороші, душевні, приємні люди, які йдуть на контакт з
будь-якою людиною на знімальному майданчику: режисер чи прибиральниця – не грає
ролі, однаково добре вони ставляться до кожного. (Усміхається)
І навпаки, є люди, які не хочуть спілкуватися ні з ким, тому що вважають себе кращими за усіх. Ніби ніхто не вартий навіть погляду цього «неперевершеного» актора. Але я не вважаю, що вони мають право так себе вести. Завжди треба залишатися людиною. Проте радує те, що завжди зустрічалося більше хороших людей.
Чи виникали у вас серйозні проблеми під час зйомок, коли все припинялося без закінчення проекту?
Так, у зв’язку з COVID-19. Ми побудували декорацію, майже закінчили її, а тут бац… коронавірус змінив усі плани. Ми розібрали декорацію, отримали платню та роз’їхалися по домівкам.
Окрім коронавірусу - ніколи такого не було. Іноді, через погодні умови, відбувається «lazer-day» - відміна робочого дня та його перенесення. Але остаточної відміни проєкту ще не було жодного разу.
Зазвичай під час зйомок відбувається багато смішних моментів. Ви зможете пригадати декілька?
Яка зйомка не була б – реклами чи фільму – ми завжди вдосталь сміємося. Робота повинна приносити задоволення та позитивні емоції, тому без сміху та усмішок тут не обійтися. Але смішних моментів настільки багато, що якийсь один чи два вже просто не виділяються у моїй пам’яті.
У 2021 році відбудеться прем’єра українського фільму «Егрегор» - український містичний трилер. Як сказав режисер фільму «це українська відповідь на фільм «Код да Вінчі». Що ви можете сказати про цей фільм, як один з його творців та побудови візуального контенту?
Я не ставлюся до цього фільму як глядач, тому що дивлюся на нього трохи з іншого боку, оцінюю його, відповідно, як учасник та творець. Маю надію, що люди, які підуть на прем’єру до кінотеатру, його чесно оцінять та скажуть свою думку. На мою ж думку – фільм непоганий, враховуючи те, що ми не в Америці його знімаємо і якість фільму не буде відповідати стандартам фільму «Аватар» чи «Термінатор».
Як загалом оцінюєте стан українського кінематографу? Чи вистачає бюджету на дійсно гідні фільми?
На відміну від європейських та голлівудських фільмів, так само як й на усе інше у нашій країні, на фільми виділяють не так багато бюджету, як потрібно для якісної та відповідної картини. Це можна порівняти з побудовою мостів – у нас вони будуються більше п’яти років, і ніяк ніхто їх не добудує, а в Китаї міст побудували б за півроку, ще й якісніше, ніж у нас за 10 років. Усе закладається у відданості справі, яку робиш, та, звичайно, фінансуванні, без нього ніяк.
Я дуже хотів би, щоб у пріоритеті був не заробіток усіх, хто бере участь у зйомках, а фінансування фільму. Але, на жаль, є деякі нюанси, які я не хочу озвучувати, які заважають правильному функціонуванню зйомок якісних фільмів.
Фінансування для створення фільму вистачає, але катастрофічно не вистачає грошей, щоб зробити його краще усіх інших фільмів, якою геніальною не була б задумка.
Чи задоволені ви своєю роботою?
Так. Моя робота – найкраща у світі, тому що я її обожнюю.
Що ви можете побажати студентам Таврійського національного університету?
Я бажаю вам, аби ви стали професіоналами своєї справи та любили свою роботу так, як люблю я. Ваша професія повинна бути улюбленою, на усе життя. І тільки тоді ви будете щасливими та не будете знати негараздів. Працювати на роботі, які приносить страждання – як мінімум дивно та безглуздо, краще взагалі не працювати. Знайдіть своє, ухопіться за це та будьте щасливими!
Карина Храмченко, «Час
Таврійського»
Цікаві думки! І гарний досвід! Тільки УПЕРЕД!
ВідповістиВидалити