Амунд Міклебуст: «Російська пропаганда – виклик правдивій журналістиці»
Норвегія Україні більш
близька, аніж далека. Обидві країни мають спільну давню історію. Норвегія, як і Україна, має спільний кордон з Російською
Федерацією. Останню в Організації об’єднаний націй визнали агресором і
окупантом у зв’язку з актом агресії проти України. У бік Росії норвежці
дивляться не дуже люб’язно: у вересні 2015 року вийшов у світ політичний
телесеріал у жанрі фантастичного
трилеру «Окуповані» за сценарієм відомого автора детективів Ю. Несбьо. У
ньому розповідається, як РФ здійснює агресію щодо Норвегії і про спротив
норвежців окупантам. Тоді посольство РФ у Норвегії висловило жаль з приводу
трансляції телесеріалу на екранах. Але хто-знає, можливо, це і є близьке
майбутнє, якщо не бути пильним. До слова сказати, у норвезький інформаційний простір
російська пропаганда також залізла своїми щупальцями.
Амунд Міклебуст, нещодавно був членом Ради директорів Норвезько-Української
торгової палати, а ще раніше -
журналістом. Тривалий час прожив в Україні. На його думку, різниця між станом української
журналістики та норвезької полягає в питанні цензури: в Україні більше цензури, а центральні медіа працюють на інтереси
власників-олігархів.
Коли ви вперше приїхали до
України і які були враження?
У листопаді 2003 приїхав у
відрядження. Пригадую, було доволі холодно тоді. На вулиці не зустріти
практично нікого. Але потім в метро я побачив сотні людей, прийшов до висновку:
українці в цей час живуть переважно під землею (сміється)
Що нового вивчили, відкрили для себе за часи
перебування в Україні?
Багато речей насправді.
Зокрема, мене особливо зацікавило те, наскільки багато поєднує українців та
новержців. Часи Київської Русі, 8-9 століття пов'язують наші народи міцним
історичним ланцюгом. Тогочасні вікінги, що припливали на територію України,
сприяли формуванню Київської держави, тісно співпрацювали з князями. Деякі представники
норвезької дипломатії навіть мали українських наречених. Для прикладу донька
Ярослава Мудрого, Єлизавета, побралася з норвезьким принцом Гаральдом (Заради
своєї коханої майбутній правитель Норвегії, що отримає згодом ім’я Гаральд
Суворий, подався у світи здобувати славу. Також залишив у спадок нащадкам романтичні
вірші, які присвятив київській княжні. – ред.) Тому так, є тісні зв'язки між
двома народами.
Над чим працювали в Україні?
Було декілька напрямів:
торгова компанія, пов'язана з молочним виробництвом. Також працювали над однією
IT компанією. Київ та Львів були головні осередки.
Протягом свого тривалого відрядження
зустрічалися не лише з бізнес-аудиторією, а й з молоддю, студентами зокрема. Як
порівняли б українську молодь з норвезькою?
Ось, що я відкрив особисто
для себе: чим молодші норвежці, тим більше спільних рис - ментальність, погляди
- у них з українською молоддю. Вважаю, що поширення інтернет-медіа, глобальна
інформація має великий вплив на це, також завдяки англійській стало легше комунікувати
з усім світом, незалежно в якому куточку світу ти живеш. Тому, так, я бачу
багато подібного між молоддю двох країн.
Чи знає молодь у Норвегії про
Україну?
Насправді доволі мало знають.
Чули, читали дещо про війну, корупцію, але це здебільшого поверхнево, хоча
зараз, варто зазначити, ситуація потрохи змінюється через ті фактори, які
згадував раніше (онлайн-медіа, поширення англійської – ред.).
Наскільки я пам'ятаю, ви
також працювали певний період журналістом. Цікаво дізнатися вашу думку про стан
журналістики у Норвегії та в Україні?
Перша і велика різниця–
цензура. У Норвегії все дуже відкрито, насолоджуємося свободою слова, тому, я
думаю, в медіапросторі в нас значно менше проблем, ніж в інших європейських
країнах. Наприклад, інформаційні маніпуляції в Британії призвели до Брекзіту. Франція
теж пережила подібне. Китай блокує американські соцмережі. В Україні, звісно ж,
є багато над чим працювати, тут безумовно більше цензури, центральні медіа
працюють на інтереси власників-олігархів. Але я вірю, що з розвитком онлайн- журналістики,
де кожен громадянин може бути репортером, ця ситуація зміниться на краще. І в Україні
буде більш демократичний підхід до висвітлення подій.
Як до Росії ставляться загалом в Норвегії?
Можливо, ви бачили серіал
«Окуповані»? Його транслювали на ваших екранах кілька років тому.
Так, зображується доволі
страшний перебіг подій. Були мурашки по тілу, чесно кажучи. Не хочеться, щоб це
коли-небудь стало реальністю.
Наскільки присутня російська
пропаганда в інформаційному просторі Норвегії? Яких заходів вживає уряд країни?
Абсолютно присутня! І в
багатьох сферах. Наприклад, один російський журналіст тільки нещодавно
повернувся додому, він перебував в ув'язненні в Норвегії за поширення фейків та
спотворення інформації про те, що насправді відбувається в Росії. Загалом,
наскільки мені відомо, російська пропаганда розповсюджена у багатьох країнах:
40 мовами викривляється реальність, поширюються фейки країни- агресора. Це, безперечно,
величезний виклик правдивій журналістиці сьогодні.
Чи блокують російські ресурси
в інтернеті, і чи постає питання інформаційної безпеки на просторах Норвегії?
Вважаю, що ні. Адже у вас
війна, окупація , значно складніша ситуація, ніж у Норвегії. Ми боремося з
фейками та пропагандою. До речі, за моїми спостереженнями такі публікації мають
у заголовку інтригу, але, безумовно, не на такому жорсткому рівні, щоб справа доходила
вже до блокування мереж та сайтів.
А загалом норвежці знають про
агресію Російської Федерації проти України?
Я впевнений, що активні
українці зараз через силу сучасних технологій
поширюють цю інформацію з іншими країнами, включаючи Норвегію. Вони
встановлюють контакти, співпрацю з нашими громадянами, стають міжнародними
друзями. Тому так, ми дізнаємося більше, допомагаємо будь-якими шляхами як
свідомі громадяни демократичної держави, але, звісно ж, цей конфлікт потрібно завершити
вам.
Іван Чепайкін, «Час
Таврійського»
Коментарі
Дописати коментар