Коронавірус у метро не їздить?
Нові дані захворюваності на ковід-19. Ранкове зведення повідомляє про 9524 випадки зараження, що на 635 людей більше, ніж учора. Ніби і карантин триває, й маски розкуповують, а результату поки замало. Міністр охорони здоров’я м’яко натякає, що починаючи з 10 000 заражених в день, хворих нікуди буде покласти, так як лікарні переповнені. Що робити надалі, вирішувати будуть вже 4 листопада на зібранні кабінету міністрів. А ми у цей час вирішили прогулятися вулицями Києва і заглянути в одне з головних місць можливого зараження - київське метро.
При вході до станції Хрещатик нас, як завжди, зустрічає натовп людей біля каси. Це і не дивно, тому що кращого часу, ніж у робочий день і о дев’ятій ранку перевіряти як кияни дотримуються карантину, просто не знайти. Ми дочекалися своєї черги і заплатили за квиток. Жінка, що працює на касі не дуже задоволена тим, що потрібно носити маску. Зізнається, що від неї неабияке свербіння після робочого дня, та знімати її не дозволяють і пильно за цим слідкують. І це правда, кожен працівник підземки працює в масці, деякі ще й в рукавицях, що не скажеш про відвідувачів метро.
Черги, як були велетенськими до карантину, такими і залишились. Хтось наступає на ноги, хтось рветься вперед, хтось біжить, хтось летить, хтось спить, а головне, людей в масках можно зустріти лише поодинокими цятками в цій великій плямі натовпу. Наша героїня Олена поспішає на роботу в самісінький центр, каже, що не виходить на вулицю без «повної комплектації: захисна маска, рукавички, санітайзер…». Пояснює, що так почуває себе захищеною. Багато хто без масок сприймає наші питання до них досить категорично, відвертаються або закривають обличчя руками. Зустрічалися люди, що навіть агресивно реагували на знімальну группу, камеру, мікрофон та журналіста. Ось наприклад киянин Віталій, якого ми зустріли на станції «Дніпро», вважає, що маска лише йому заважає, і якщо йому потрібно перехворіти, то це наздожене його у будь-якому разі: «значить, така буде моя доля».
Проходимо далі до турнікету. Саме тут відбувається «головний відбір»: хто з QR-квитками, хто з PayPass, деякі «по-учнівському», а є ще й незначний відсоток людей, які тишком-нишком та й перестрибують «зайцем». До цих нещасних турнікетів торкаются сотні людей кожного дня, тому ми вирішили запитати чи дезинфікують ці апарати і як часто та наскільки ретельно. Але однозначної відповіді від працівників метрополітену ми так і не дочекалися, адже єдиного графіку дезінфекції, як такого, їм не надають.
У середині вагона більшість все ж вирішила натягнути захисну маску. А ось про соціальну дистанцію важко щось казати, тут вже питання на виживання: як пропихнутися до вагону і не розчавитися. Інколи і маска не захищає, так як все одно дихаєш у плече сусіду по вагону, а він в плече іншому і так далі...
Сумно. По обличчям людей досить сильно видно, що вони втомилися від таких правил безпеки. Подекуди чутно розмови про кількість заражених й нервування про повторне закриття шкіл та закладів харчування. Як такого локдауну міністри не передбачають, та, мабуть, вони поки самі не знають, що робити.
З одного боку дотримуватися карантину все ж не важко: носити маску, дезінфікувати руки, дотримуватися соціальної дистанції. Всього цього здебільшого робили навесні, коли українці були налякані ранковими повідомленнями про кількість заражених. Тепер цифри у декілька тисяч не лякають, до них просто звикли. Мало хто розуміє, що хвороба може очікувати у будь-якому місці: чи метро, чи продуктовий магазин. І найменше, що ми можемо зробити, це захистити себе всіма відомими нам способами.
Ольга Людовик, «Час Таврійського»
Коментарі
Дописати коментар