Карантин Шредінгера

 

Світлина: Суспільне. Львів

Австрійський вчений Ервін Шредінгер – один із творців квантової механіки. Свого часу вчений провів уявний експеримент, що отримав назву Кіт Шредінгера. Йдеться про те, що уявний кіт, який сидить в коробці, одночасно може бути і живим, і мертвим. Головне в експерименті - відкрити коробку, і тоді буде точно відомо: кіт живий, чи мертвий. Не будемо вдаватися в подробиці дослідження квантової механіки. Але в сучасних українських пандемічних реаліях уявний Кіт Шредінгера перетворився на такого собі… Карантин Шредінгера. Карантин наче є, але водночас його і немає.

Мери Львова, Рівного, Черкас не підтримали рішення кабміну про карантин вихідного дня, яке ухвалили 11 листопада. До них приєдналися й інші населені пункти.

11 листопада прибув потяг до Львова. Ніщо не віщувало біди. Пообідати у кав’ярні, потім погуляти містом, зустрітися з друзями, посидіти в пабі, і далі гуляти містом. Винайняти на три доби малесеньку квартиру без кухні – хто готує у відпустці? Відвідати музей, зустріти захід сонця в затишній кав’ярні за запашною кавою і неспішно крокувати бруківкою додому. Таким був план.

 П’ятниця пройшла як і повинна була, а от наступного дня… Вранці дав про себе знати голод. Продуктів не було, як і кухні, що логічно. Треба йти в кафе. Зібралися, вийшли, чуємо – всі говорять про карантин. Не розуміємо. Вихідні відмінили. Така постанова у роздрукованому вигляді висить на дверях піцерії, однієї з небагатьох відкритих. Поліція там і тут заповнила вулиці. Але в них зв’язані руки, адже вихідних тут більше нема. Сьогодні будень, а значить, ті ресторани можуть працювати. І в них чималенькі черги. Ми не можемо чекати, замовляємо доставку і йдемо додому.

Атмосфера напружена. Ніхто не знає достеменно, що відбувається, ніхто не знає, що буде завтра. Кав’ярні закриваються. Поліція всюди, поки тільки спостерігають. Але чи надовго? Зате добре кур’єрам, за день з такою кількістю доставок можна отримати місячний дохід учителя молодших класів.

До неділі вже не вилазимо з дому. Не хочеться. Там холодно, безлюдно, а по закутках чатує поліція – це гнітить. Але неділя – останній день у Львові, треба хоч із містом попрощатись! Після двох годин пошуків таки натрапляємо на таку бажану табличку «відкрито», що висить на дверях грузинського ресторану. Сідаємо в залі.

Через деякий час підходить офіціант, боязко запитує, чи не будемо ми такі ласкаві пересісти на терасу. Погоджуємось, і, опинившись ззовні, бачимо причину: троє поліціантів у масках спілкуються з власником сусіднього кафе. Трохи нижче вулицею офіціанти пабу заносять столи і зачиняють двері. Там уже, здається, побували правоохоронці. Господар ресторану, який прихистив нас, тихенько розповідає іншим відвідувачам, чого йому вартуватиме карантин вихідного дня. І жодної посмішки. У неділю у Львові.

 Враз місто-свято перетворилося на пустку. Всі причаїлися і чекають, що буде далі. Хтось не згоден і платить за це божевільні штрафи. Хтось нарікає на владу, уряд, провидіння. У повітрі висить карантин Шредінгера. Вихідних немає, а він є. Маленькі кав’ярні втрачають 40% тижневої виручки. Приватні підприємства банкрутують. Люди продовжують хворіти.

 За статистикою після весняного локдауну прибуток ресторанів та кав’ярень по Україні впав в середньому на 30-40%, деякі ж взагалі не змогли продовжити роботу і зачинилися назавжди. Відбирати в тих, що лишилися, значну долю тижневого заробітку означає змусити їх скоротити штат, знизити зарплатні, а також спричинити безробіття, вбити ресторанний бізнес в Україні.

Аби запобігти страшним наслідкам такого рішення, було розпочато всеукраїнську акцію протесту під гаслом #МаюПравоПрацювати. Чи допоможуть такі дії врятувати галузь громадського харчування, побачимо згодом.

Софія Мельник, «Час Таврійського»