Що думають литовці про українських заробітчан?
1 травня 2004 року Литва
успішно встала у ряди членів Європейського Союзу. Литовська республіка отримала
дуже багато переваг: покращення економіки, урегулювання політичних питань,
встановлення нових відносин на міжнародній арені тощо. Членство Литви у ЄС
сприяє забезпеченню безпеки та укріпленню європейських цінностей.
Після вступу в ЄС Литва
відкрила для себе нові можливості, а литовці не забарилися ними скористатися. Литовські заробітчани поїхали шукати кращої долі в інші країні, а конкретніше – до
Великобританії, Німеччини, Норвегії, Ірландії.
Українці, при набутті
безвізового режиму, не стали втрачати свій шанс. Більшість з українських
заробітчан приїхали на зміну литовським громадянам, які подалися на заробітки
до старої Європи. Серед українських трудових мігрантів Польща
є на першому місці, а Литва – на третьому. Українці знайшли собі місце у таких
великих та наповнених роботою містах як Вільнюс, Каунас, Клайпеда, Шяуляй та
Паневежис.
Між Україною та Литвою є
спільний інтерес у працевлаштуванні та співробітництві у сфері трудової міграції.
Так 3 березня 2020 року президент України підписав Закон про ратифікацію відповідної
угоди.
Це дасть можливість ефективніше захищати
права працівників обом державам. Наприклад, в документі йдеться про те, що українцю
будуть платити не більше, ніж отримує громадянин Литви за ідентичну роботу, і
навпаки. Навіть під час пандемії Литва виявляє свою зацікавленість в іноземних
працівниках. Як повідомляє видання Delfi, у жовтні минулого уряд «полегшив
порядок в’їзду в країну для висококваліфікованих
фахівців, викладачів, дослідників».
«Час Таврійського» поцікавився в пересічних литовців, що вони думають про наплив українських заробітчан? Чи подобається їм «співіснувати» у робочому середовищі разом з іншими народами?
Сігіта Буткуте, кухар, Тракай:
Український народ мені подобається, знаю багатьох українців, вони справили на мене гарне враження. Навіть знаю сім’ю, яка приїхала сюди працювати на кондитерський завод, мешкають у нас вже декілька років, іноді приїжджаючи додому, в Київ. Вони не шкодують про те, що обрали нашу країну для майже постійного проживання. Також я знаю багатьох українців, які переїхали до нас не тільки через причину гарного заробітку, але й тому, що їм подобається наша культура, мова та атмосфера. Я сподіваюся, що українсько-литовські відносини й надалі будуть покращуватися. Будемо один одного підтримувати.
Юрте
Гринювене, менеджер зі сфери продажу, Каунас:
Працювала один раз з українцями. Не можу сказати нічого конкретного, так як
український народ працює так само, як і литовський. Немає різниці у якості
роботи, тому що українці працюють так само ефективно, як і литовці. Є різниця
тільки у спілкуванні: менталітет трохи різний. Можна помітити, що багато речей,
які у нас прийнятні, українці бачать вперше, або й взагалі не застосовують.
Наприклад, медичне страхування. Вони вважають, що це не важливо, не потрібно.
Але на мою думку, медичне страхування допоможе уникнути багатьох проблем. Таких
прикладів можна навести дуже багато.
Айварас Жукаускас, головний будівельник, Рокішкіс:
Обожнюю українців! Дуже смішний та працьовитий народ. Одразу видно, що вони
стараються. Я працюю будівельником вже багато років поспіль, і я бачу, що
приїжджі українці відрізняються від литовців: вони намагаються тобі
сподобатися, викласти свої зусилля на усі 100 відсотків. Я думаю, що причина в
тому, що більшість українців все одно повертаються додому, тому вони хочуть
справити гарне враження, щоб мати можливість приїхати знову. Якщо брати не
робочі стосунки, то українці дуже милий та привітний народ. Вони завжди мають
намір поговорити з тобою про що завгодно, не мають тем, які для них заборонені.
Але мені не подобається те, що цей народ трохи жадібний. Вони багато економлять
та закривають очі на важливі речі. Я вважаю, що ця проблема пов’язана з
зарплатами України. Вони надто маленькі, щоб люди дозволяли собі жити
сьогоденням та не заощаджувати.
Даніель Козлов, інженер, Вільнюс:
Українці часто приїжджають
до Литви на заробітки, тут ми з ними й знайомимося, більше дізнаємося. Але в
мене цей досвід знайомства завжди є дуже невдалим. Я живу у Вільнюсі 25 років,
з самого народження, але українців бачив тільки у себе на роботі. Більше того,
я не можу сказати про них хорошого. Вони завжди показували себе зі сторони жадібного
народу. Навіть можу навести приклади, коли українці цупили гарне обладнання,
яке потрібне було для роботи. На жаль, я не маю іншого досвіду спілкування з
цим народом.
Йонас Каваляускас, Офіціант, Клайпеда:
Українсько-литовські відносини тільки розвиваються, мені це подобається,
тому що я вважаю Україну дуже цікавою країною, перспективною та гарною.
Українці приїжджають працювати до нашого ресторану дуже часто, я знаю багатьох
талановитих кухарів, офіціантів та менеджерів. Мені подобається з ними
спілкуватися, але, на жаль, українці не вивчають литовську мову, щоб працювати
з нами. Я вважаю це неповагою, тому що литовська мова на офіційному рівні є
законною у нашій країні, кожен робітник повинен її знати. Я б хотів додати це
до правил в’їзду до країни. Звичайно, можна розмовляти загальноприйнятою
англійською мовою, але тільки не російською. А якщо не брати такі маленькі
деталі, то можу сказати, що радий вітати усіх українців. Чекаємо не тільки на
заробітки, але й у гості, й жити, й разом розвиватися!
Карина Храмченко, «Час Таврійського»
Коментарі
Дописати коментар