«У 16 років війна не сприймалася мною дуже серйозно» - інтерв’ю з вимушеним переселенцем

 

Сепаратистські мітинги на Донбасі, 2014 р. 

Світлина з відкритих джерел

Весна 2014 року принесла докорінні зміни в житті мешканців Криму, Донбасу. Російська Федерація здійснила акт агресії проти України. Кримський півострів, частина Донецької та Луганської областей окуповані уже сьомий рік поспіль.

Сьогодні я беру інтерв’ю у Святослава (прізвище не побажав залишити – ред.), свідка тих подій, чия юність припала на початок збройної агресії РФ. Це інтерв’ю, створено в першу чергу для людей середнього віку, щоб вони краще розуміли, як цей конфлікт бачить молодь.

Весною 14-го року вам було 15 років. Як тоді ви сприймали те, що відбувається на Донбасі і як ви сприймаєте це зараз?

Спочатку мною це сприймалося як питання, що не займе багато часу на вирішення. Зараз же я дивлюся на нього як на задовго до цих подій організований план між РФ та представниками тодішньої влади України (президент України В Янукович та його Партія Регіонів» - ред).

Як ви вважаєте, чи доцільно було піднімати мовне питання в той хиткий момент в Києві і Україні?

Я вважаю, що це рішення було прийнято як інструмент, щоб згуртувати народ України в той непростий час.

Чому, на вашу думку, в Луганську і Донецьку навесні 14-го року люди виходили з колабораціоністськими гаслами?

Багато людей на момент «приєднання» Криму до Росії відчули можливість повторення цього ж сценарію в Луганську. Якщо місто Донецьк на той час був більш-менш благополучним містом, то у Луганська було більш тяжке становище. Люди на той час вважали, що ті гроші, які виробляє область, більшою своєю частиною осідають у Києві. А області дістається несправедлива мала частина від цих грошей. Люди вважали, що з приєднанням до Росії вони заживуть іншим кращим чином. Однак, я вважаю, що все це була омана.

Чи був по-вашому мирний вихід з ситуації?

Вважаю, що такі конфлікти мирним шляхом не вирішуються.

Влітку 14-го ви вирушили до Росії, чому ваш вибір випав на цю країну?

Взагалі більш прийнятним мені бачився варіант з переїздом до Харкова, проте там виникали труднощі з документами. Я намагався вступати до університету в Харкові, але через бюрократичні негаразди ця спроба не увінчалася успіхом. Мої батьки вирішили відправити мене на навчання в Білгород - сусіднє місто з боку Росії. 120 кілометрів або 3 години відділяли мене від української кордону, я міг досить комфортно перетинати його і приїжджати додому.

Ви прожили в Білгороді 3 роки, як ви гадаєте, чи доцільно вважати, що ми з росіянами один народ?

У свої 22 роки я прийшов до висновку, що російські люди в деякій мірі налякані і відчувають владу авторитарного режиму. Зараз, перебуваючи тут у Києві, я відчуваю більш вільну Україну, ніж ту, в якій я був у ті роки.

Чим українці відрізняються від росіян?

Свободою. Свободою життя, свободою вибору. 70-80% людей в РФ ніколи не були за кордоном, в той же час ми маємо право виїжджати до Європи завдяки безвізу.

Ваше повернення до Луганська. Опишіть ваші враження від побаченого післявоєнного міста.

У серпні 14-го року я приїжджав на 1 тиждень. Вже потім поїхав на тривалі 5 місяців. Після 5-ти місяців перебування в Білгороді, я час від часу приїжджав до Луганська. У 16 років це не сприймалося мною дуже вже серйозно, якісь люди ходять з автоматами - ходять собі та й ходять... Тільки у 18 років, я став більш усвідомлено ставитися до цього питання, так як вважаю, що цей конфлікт з нами надовго.

Нещодавно ви переїхали до Києва, як внутрішньо переміщена особа. З якими проблемами ви зіткнулися?

Не думаю, що зіткнувся з проблемами. Пошук гарної роботи, заробіток - звичайний набір новоприбулого в нове місто. Дивно було відчувати саму юрисдикцію, визнану всім світом, що захищає тебе, відчувати суверенітет. Перебуваючи в «ЛДНР», ти відчуваєш ніби знаходишся в фільмі, який повинен незабаром закінчиться. Київ - велике місто, в якому великі можливості.

Як ви оцінюєте політику Зеленського?

Мені було дуже цікаво побачити його на Донбасі, вважаю, що це було відважно з його боку.

Як і коли, на вашу думку, закінчиться конфлікт на Донбасі?

Коли я, звичайно, не знаю, але мені здається, що це з нами надовго. У нас є прецедент у вигляді Абхазії (окупована територія Грузії – ред.), там конфлікт триває уже давно.

Мінські угоди - пастка або вихід?

Я вважаю, що мінські угоди є гуманістичним фарсом. Навіть в момент, коли йшли ці переговори, на театрі бойових дій відбувалися обстріли.

Олександр Карпенко, «Час Таврійського»