Екскурсовод Василь Дрогобецький: Через Ковід-19 потік туристів на Закарпаття зменшився на 80%

Василь Дрогобецький, екскурсовод.

Уже другий рік триває пандемія, що викликана Covid-19. Країни закривають кордони і вводять суворі карантинні обмеження. У зв’язку з цим світова економіка переживає спад. Деякі галузі стали дуже вразливими. Зокрема вплив карантинних обмежень серйозно зачепив туризм. Як повідомляв «Укрінформ», згідно з прогнозами експертів, кількість міжнародних туристів у 2020 році  могло скоротитися від 58% до 78%. Подальша боротьба з пандемією може призвести до того, що без роботи в цьому секторі залишаться близько 120 млн осіб.

«Час Таврійського» вирішив дізнатись, як пандемія вплинула на внутрішній туризм України, зокрема у найбільш туристичному  регіоні країни – Закарпатті. Для цього ми поспілкувалися з фахівцем з туристичного супроводу в готелі «Reikartz Поляна», людиною з 20-річним досвідом екскурсовода Дрогобецьким Василем.

За що ви любите вашу професію і чому ви в неї пішли?

Моя професія допомагає мені розширювати кругозір, дізнаватись щось нове з історії різних народів, їхнє етнічне походження, звичаї, погляди на життя. Дуже цікавлюсь династією Габсбургів, які протягом величезного проміжку часу були правителями однією з провідних європейських держав – Австрійської імперії. Окрім цього мене дійсно захоплює історія нашого краю, Закарпаття.

Моїм захопленням є екскурсії, не тільки у нас на Закарпатті, але й в Європі. Проводжу екскурсії в Будапешті, у Відні.

Чому ви обрали сферу туризму і чи якась альтернатива у вашій місцевості?

На жаль, наразі в нас процвітає лише лісова промисловість. Заводи й фабрики практично не працюють, тому залишається туристична галузь. На території, де я проживаю, знаходяться два санаторії, куди люди приїздять не лише підлікуватись, а й насолодитися горами Карпат, водоспадами, ають бажання відвідати середньовікові замки, різні сироварні, ферми і багато інших цікавих місць.

В цілому, Закарпаття – це рекреаційна зона. У нас є на що подивитися, на території нашого краю є багато пам’ятників архітектури 13-го століття, тому сам Бог велів обрати сферу туризму.

Церква Святої Великомучениці Катерини

Чи працювали ви ще кимось?

Так, я маю будівельну та економічну освіту, але саме ця професія стала не тільки моїм улюбленим хобі, але й заробітком.

Ким є ваші туристи?

Моїми туристами є люди різних професій. Останнім часом я багато працював з медиками. До нас приїжджали групи медиків з усієї країни, фармацевтичні компанії відправляли до нас лікарів на конференції, а у вільний час вони відвідували наші відомі туристичні місця.

Також нашими частими гостями є працівники IT-сфери та аграрії, які прибувають до нас на відпочинок.

Які маршрути є найбільш відвідуваними і популярними?

Найбільш популярний маршрут – це, звичайно, гори, адже люди приїжджають у Карпати і хочуть їх побачити, тож ми подорожуємо Полонинським хребтом і піднімаємося крісельним підйомником на гору Гемба. Також частенько навідуємо високогірне озеро Синевир, одне з семи чудес України, яке ще називають «Морським оком» Закарпаття.

Великою популярністю користуються також водоспад Шипіт, замок «Паланок», Реабілітаційний центр бурого ведмедя та «Кулиба», де туристи мають змогу спробувати страви змішаної гуцульсько-верховинської (народна назва гуцулів, бойків та лемків, які мешкають на обох схилах Українських Карпат – ред.) кухні. Звичайно, гостям подобається відвідувати купелі в сірководневих чанах і термальні басейни в Косино і Берегово, які мають лікувальні властивості.

Підйом на гору Гемба

На який сезон припадає найбільша кількість туристів?

Найвдалішим (або як ми називаємо найвищий) в цьому плані є літній сезон і новорічні та різдвяні свята (приблизно з 28 грудня до 20 січня). В цей період до нас приїжджає найбільша кількість туристів.

Наскільки фінансово-вигідною є ваша професія?

Це залежить від того, з ким ми працюємо. Якщо це група – заробіток виходить непоганий, якщо ж це індивідуальні екскурсії – ми говоримо вже про менші суми. Але зараз настає тенденція величезного спаду туризму, тому про якісь заробітки говорити не доводиться.

Звичайно, офіційно я отримую зарплату, але вона мінімальна. Коли ж потік туристів більший я обслуговую ще декілька фірм та веду 5-7-денні тури на Закарпатті. Загалом, прожити можна.

Чи змінилося ваше життя після введення карантину, адже майже весь заробіток в Закарпатті будується на туризмі?

Життя дуже змінилось. Карантин дуже вплинув на туристичну, готельну галузі, вони отримали збитки. Потік туристів зменшився майже на 80 % у зв’язку з локдаунами, обмеженнями, які ввели. У нас практично нема заробітків.

Чи багато ваших родичів та знайомих подалися на заробітки в Європу?

Я і сам колись їздив на заробітки. Це була не тільки Європа, їздив і в Росію. Зараз стало важче, але серед знайомих моїх багато хто виїжджає. В основному, це Словаччина, Угорщина та Чехія.

Водоспад Шипіт

З чим пов’язана така велика кількість заробітчан з західної України в країнах Європи?
По-перше, це промисловість, яка почала розвалюватись в 90-х роках, адже до цього люди мали можливість працювати на заводах і фабриках, як і по всій Україні. А взагалі, заробітчанство для Закарпаття характерно. Коли я почав вивчати історію Австрійської імперії, Австро-Угорщини, то дізнався, що наші предки виїжджали на заробітки ще тоді. Не лише в Європу, як правило, вони їздили в Америку, Канаду.

В нас на Закарпатті навіть є пам’ятник заробітчанам в селі Колочава. Його поставили в честь того, що практично кожного року 350 тис. з 1мільйона 200 тис. закарпатців виїжджають на заробітки.

Чи помічаєте ви, як це впливає на дітей, які залишаються з бабусям та дідусями?
Звичайно, впливає. Як правило, чоловіки виїжджають на заробітки, а жінки залишаються з дітьми, дідусями та бабусями. Це призводить до того, що сім’ї розпадаються. Останнім часом дуже багато таких випадків, хоча за статистикою в нас найменша кількість розлучень в Україні, проте зараз цифри починають погіршуватися.

Аліна Шененко, «Час Таврійського»