Доля Північного потоку-2

 

Світлина з відкритих джерел

4 вересня 2015 року Україну приголомшила новина про старт проєкту «Північний потік-2». Цей проєкт був задуманий Російською Федерацією як додатковий до «Північного потоку-1» газопровід, який в обхід України по дну Балтійського моря має з’єднати Росію з Німеччиною.

Новий російський газогін має протяжність 1230 км. Наразі прокласти залишилося трохи менше ніж 120 кілометрів труби. Американські санкції вибили з проєкту всі західні компанії, тож будівництво продовжує виключно російський бізнес. За підрахунками експертів, росіянам, які не збираються відмовлятися від ідеї ПП2, знадобиться ще приблизно рік, щоб завершити будівництво. Проте чи дозволять врешті-решт США на чолі з Джо Байденом добудувати й запустити другу гілку газопроводу?

Очевидно, що самій Україні не під силу вплинути на долю газогону, тому залишається тільки сподіватися на здоровий глузд Європи та допомогу наших західних партнерів.

Лідери ЄС вочевидь зацікавлені в будівництві й експлуатації ПП2, на відміну від США, які принаймні введенням санкцій намагаються протидіяти проєкту. Звичайно, вони мають свої економічні інтереси в цьому питанні, оскільки американці просувають на європейські ринки свій скраплений природний газ. Проте геополітична позиція США є для нас цілком зрозумілою – така економічна співпраця з країною-агресором – це не тільки про економічні вигоди для європейського бізнесу. Це відверте підривання євроатлантичної єдності й самого ЄС. Проте Берлин та Париж не бажають дивитися на ситуацію з цього боку.

І все це відбувається на фоні семирічного російського вторгнення в Україну, агресивної політики Кремля щодо прав людини на території Росії й поза її межами, ув’язнення російського опозиціонера Олексія Навального й міжнародних конфліктів із російським шпигунством у країнах ЄС та подальшою висилкою дипломатів з цих самих країн.

Головна мета Росії, яку допоможе досягти запуск ПП2, це посилення впливу Росії в Європі та нанесення шкоди Україні, а саме позбавлення нашої держави доходів від оренди української ГТС. До того ж, роль України в транзиті російського газу до Європи є стримувальним чинником для більш масштабної воєнної агресії з боку Росії.

«Втрати України в грошовому вимірі будуть приблизно 1,4 млрд доларів щороку. В кращі часи було десь порядку 3 млрд доларів щорічних надходжень», – прогнозує Михайло Гончар, Президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», в ефірі каналу UMN.

Тож, чи є надія запобігти введенню в експлуатацію ПП2? 

«Єдиним зовнішнім фактором, здатним поховати трубу на балтійському дні, були та залишаються американські санкції. Саме вони змусили зупинити будівництво трубопроводу минулого року. Втім, з огляду на важливість відновлення союзницьких відносин між Німеччиною і США після обрання президента Байдена, існує ймовірність, що вони таки досягнуть компромісу, і Вашингтон скасує санкції», – зазначає Андрій Мельник, посол України у Федеративній Республіці Німеччина, виданню Європейська правда.

Олександра Погребняк, «Час Таврійського»