Костянтин Філенко: «Сьогодні представництво в органах влади не є гендерно збалансованим»

 

Костянтин Філенко, керівник проєкту "Жінка в політиці - зміни в країні!" БО "Фонд громади міста Херсон "Захист". Світлина: Час Таврійського

За даними Програми Розвитку ООН за індексом гендерної нерівності Україна в минулому році посіла 52 місце зі 162 країн. У 2019 році в українському парламенті було 21% жінок, а на керівних посадах в країні жінки займають 23%. 46% - власниці бізнесу. Костянтин Філенко – колишній державний службовець, а нині представник громадського сектору – переконаний, що така ситуація виникає через стереотипи та упередження, які панують в українському суспільстві, щодо жінок. На його думку, є ганебним і той факт, що жінкам платять менше, аніж чоловікам за виконання ідентичних завдань. Підтвердження його словами знаходимо знову у звіті ПРООН. «Гендерний розрив у розмірі середньомісячної оплати праці становить: в середньому жінки заробляють на 23% менше, аніж чоловіки. У сфері поштової та кур’єрської доставки – на 35% менше. У сфері фінансової та страхової діяльності – на 33% менше. У сфері мистецтва, спорту, розваг, відпочинку – на 30% менше».   

Розуміючи цю ситуацію, Костянтин Філенко впроваджує в життя проєкт «Жінка в політиці – зміни в країні!» Пишається тим, що учасниці проєкту спробували себе на місцевих виборах в Миколаївській та Херсонській областях, і отримані знання з жіночого лідерства допомогли їм зреалізувати себе у політиці.

Скільки років ви працюєте в громадській організації «Захист»?

Час плине швидко. Здавалося б зовсім недавно я залишив державну службу і перейшов у громадський сектор. Але, тим не менше, у Фонді громади міста Херсон «Захист» я працюю вже 7-й рік, з 2015-го року.

Чи багато у вас є жінок-колег? Які посади вони займають?

Так, багато. Я навіть сказав би, що якраз у громадському секторі набагато більше жінок, ніж чоловіків. Це стосується і керівних посад у громадських або благодійних організаціях. За специфікою роботи мені доводиться часто брати участь у заходах з неформальної освіти (тренінгах, семінарах, воркшопах тощо) для представників/представниць організацій громадянського суспільства. І, що мене дивує, переважна більшість їх учасників – це жінки. Не знаю, можливо, жінки наразі є більш соціально активними, ніж чоловіки.  

Як ви вважаєте, чи має сьогодні жінка такі ж права та обов’язки, як і чоловік, працюючи на певній посаді?

Так, звісно, жінка має такі ж права та обов’язки, що й чоловіки. На щастя, відійшли в минуле часи, коли жінка не могла працювати або не мала права голосу. Багато жінок представлені у системі державної влади або в органах місцевого самоврядування. Але нерівність ще не викорінена повною мірою. Якщо поглянути на керівні посади, то можна побачити, що їх переважно обіймають чоловіки, тоді як жінкам залишається більш проста і низькооплачувана робота.

Які ініціативи, спрямовані на активізацію жінок, на їх включення у суспільне життя впроваджувала ваша організація? 

Для прикладу можу назвати кілька ініціатив останніх років. Насамперед, хочу згадати проєкт «Жінка в політиці – зміни в країні!». Його наша організація реалізовувала впродовж 2019 -  2020 років. Мета цієї ініціативи полягала у тому, щоб допомогти жінкам з Миколаївської та Херсонської областей, які планували балотуватися на місцевих виборах, стати більш спроможними, більш впевненими у собі.

Фонд громади міста Херсон «Захист» здійснив конкурсний відбір серед активних жінок для участі у проєкті. Потім ми провели для них серію навчальних заходів з тематики жіночого лідерства, реплікації місцевих ініціатив, виборчого законодавства. Більше того, за кожною з учасниць проєкту була закріплена менторка (досвідчена експертка), яка допомогла реалізувати у громаді соціально корисні ініціативи, ефективно організувати виборчу кампанію, провести роботу з виборцями, голосно заявити про себе. Як наслідок, одразу 5 жінок, яких ми підтримали, досягли успіху та стали депутатками місцевих рад.

Що цей проєкт дав його учасницям? Які зміни сталися у їх житті, у їх свідомості?

Учасниці нашого проєкту стали більш упевненими у собі, у своїх силах. Вони переконалися у тому, що жінки можуть бути успішними в політиці. І хай навіть на цих місцевих виборах, не всі з них були обрані, не всі стали депутатками, але вони спробували, вони відчули смак публічності, довіри виборців, смак від того, що можуть реалізувати корисні для громади ініціативи. Тож я переконаний, що багато хто з наших учасниць балотуватиметься і на наступних виборах.

Як жіноче лідерство проявляється у громадському секторі? Чи багато жінок очолюють громадські організації?

Так, серед керівників громадських або благодійних організацій дуже багато жінок. Я навіть думаю, що їх переважна більшість. Принаймні, так мені здається зі свого багаторічного досвіду роботи у громадському секторі. З чим це пов’язано? Напевно, з тим, що жінки є більш суспільно активними та відповідальними, ніж чоловіки. Особливо це стосується соціальних питань, повз які чоловік може пройти, а жінка – ні. Це і охорона здоров’я, і захист прав дітей, і освіта, і багато-багато інших життєво важливих питань, з якими щодня стикаються жінки.

А як щодо органів влади? Наскільки широко представлені жінки у Верховній або у місцевих радах? Чи багато жінок-депутаток?

Власне, наша ініціатива «Жінка в політиці – зміни в країні!» і з’явилася через те, що сьогодні представництво в органах влади не є гендерно збалансованим. Готуючись до реалізації проєкту, ми з’ясували, що на той час (2019 рік) у Верховній Раді України жінок було лише 12,5%, в Херсонській та Миколаївській обласних радах – по 16%. То ж чи може йти мова про справедливість за таких обставин? Звісно, ні! Тож ми і намагалися допомогти жінкам-лідеркам (хай лише на нашому, місцевому, рівні) увірватися у політику, стати депутатками. Після останніх виборів ситуація трохи поліпшилася, але все ж показники представлення жінок в органах влади України ще значно поступаються показникам розвинутих демократичних країн.

Які, на вашу думку, перепони найбільше заважають жінкам ставати більш соціально помітними, більше активно входити у владу, у політику?

По-перше, це застарілий менталітет, гендерні стереотипи і традиції, такі як «жінка – берегиня домашнього вогнища», «жінка – тил чоловіка». Вони поширюють хибну думку про те, що місце жінки – на кухні, що вона має дбати виключно про домашнє господарство, годувати чоловіка та ростити дітей. Така установка робить жінку соціально пасивною, обмеженою у своїх цілях та інтересах.

По-друге, прогалини у законодавстві, у трудових відносинах. Не секрет, що жінки отримують меншу зарплатню, ніж чоловіки, рідше займають управлінські посади. Керівники частіше воліють мати справу з працівниками-чоловіками, які, наприклад, не підуть у декрет, ніж із жінками. Відповідно жінки мають проблеми із забезпеченням власної фінансової незалежності, досягненням професійного успіху. А без цього жінці складно стати соціально активною, брати участь у політиці.

Які заходи слід вжити владі для більших можливостей для жінок в громадській активності?

Активізація просвітницької та навчальної діяльності для жінок. Тренінги, семінари, вебінари тощо з питань жіночого лідерства, соціальної активізації, гендерної рівності допоможуть жінці стати більш самостійною та успішною.

Удосконалення законодавства, яке має розширити права жінки-матері, жінки-працівниці, жінки-громадської або політичної діячки.Для цього слід якомога активніше впроваджувати провідний досвід демократичних країн.

Валерія Філенко, «Час Таврійського»