«Київський Париж»: шляхами неоренесансу

 Путівник вихідного дня

Київ багатий на архітектурні стилі. Від бароко до модернізму радують нас вулиці столиці. Але сьогодні розглянемо один з еклектичних стилів –  неоренесанс. Неоренесанс –стиль архітектури 19 ст. Споруди цього стилю відрізняються симетрією та багатими деталями. Взагалі неоренесанс був основним стилем київської архітектури 19 століття. Але навіть корінні кияни не часто помічають такі споруди.

Перша зупинка.  Вул. Хрещатик, 46
Ця рожева будівля є найстарішою  на Хрещатику. З 1872 року будинок змінювався і не раз. Спочатку власником був купець першої гільдії Йосип Ждановський. Згодом рожева споруда стала  прибутковим триповерховим  будинком. До речі, перший поверх завжди займали крамниці. У період більшовиків будівля була вилучена з приватної власності.

Світлина: Анастасія Дарганова. Вул. Хрещатик, 46 зараз

Світлина з відкритих джерел. Вул. Хрещатик, 46 в минулому

Друга зупинка. Вул Пушкінська, 11
Наступний фасад зустрічає нас двома ошатними левами. А тому і не дивно, що будівля має народну назву «Будинок з левами». Ця кам'яниця представлена змішуванням неостилів: неоренесансу та необароко.
«Будинок з левами» був прибутковим будинком архітектора Олександра Кривошеєва, який на схилі літ проживав у цьому будинку. Споруду, як і першу будівлю нашої екскурсії, націоналізували більшовики. Зараз це жилий під'їзд.

Світлина: Анастасія Дарганова. вул. Пушкінська, 11

Світлина з відкритих джерел. вул. Пушкінська, 11 (вигляд 1934 року) 

Третя зупинка. Вул. Велика Васильківська, 10
 Недалеко від станції метро Площа Льва Толстого зустрічає нас бірюзова будівля. Це ще один зразок неоренесансу в місті - садиба Пфалера. До речі, Генріх Пфалер заснував у Києві меблеву фабрику.

Світлина: Анастасія Дарганова. вул. В. Васильківська,10

Роки йшли. Підлога скрипіла, але не від старого дерева, а від танців! У 20 столітті Соломон Шкляр, який і жив тут, відкрив школу танців. Бажаючих було, хоч греблю гати. На той момент всього шість  шкіл танців було у Києві. Але школа Шкляра брала людей будь-яких вікових категорій і була за розумну ціну, тому і посіла у жителів почесну першість. Хочеться сказати, що Соломон Шкляр був звичайним перукарем. Як ви гадаєте, яка була мета школи танців? Навчитися танцювати? Ні. Школа танців була місцем, де можна було познайомитися у ритмі самби з жінками.
Хочеться додати, що про цю школу написано чимало пісень. Ось одна з них:

“... Це школа Соломона Пляра,

Школа бальних танців,

Вам говорять. Дві кроки наліво, дві кроки направо,

Крок впірод і дві назад...” 

Фото будинку 1930-х років.

Четверта зупинка. Вул. Архітектора Городецького, 13
Наступна будівля є пам'яткою архітектури національного значення і це  прибутковий будинок з торговим домом Йосифа Кімаєра, побудований у 1897 році. Садибу Кімаєра забудовував архітектор Владислав Городецький разом із техніком Мартином Клугом.

У період Другої світової війни, коли центр Києва був замінований, згорів і цей будинок. На щастя, фасад уцілів.

Зараз це є  головна будівля Міністерства юстиції України.

Світлина: Анастасія Дарганова. вул. Городецького,13

П’ята зупинка. Вул. Лютеранська, 6

Остання будівля нашої екскурсії називають «Рожевий торт». Вона є еталоном неоренесансного стилю в столиці. Прибутковий будинок Рахилі Майкапар збудований у 1905 році архітектором Мартином Клугом.

Світлина: Анастасія Дарганова, вул. Лютеранська, 6

Так як і попередній будинок він зазнав пошкоджень у період війни, але було відбудовано з переплануванням у 1950-х роках.

Анастасія Дарганова, «Час Таврійського».