Юлія Саченко: «74% постраждалих від рабства – чоловіки»

 

Фото зі сторінки А21 на Facebook

Сучасна людина уявляє собі рабство явищем застарілим і не існуючим у 21 столітті. Але 40 мільйонів людей у всьому світі стали жертвами рабства.

«А21 Україна» – міжнародна організація з протидії торгівлі людьми. Вона займається проведенням інформаційної кампанії та освітніх заходів для запобігання цієї проблеми, визволенням людей за допомогою поліцейських підрозділів, реабілітацією постраждалих. Юлія Саченко – голова правління громадської спілки «А21 Україна» розповіла «Час Таврійського» про рабство в Україні, методи його виявлення і протидії.

Якої сучасної форми набуло рабство?

Форм рабства багато і вони для різних регіонів світу виглядають по-різному. Для України найбільш характерною формою є трудова експлуатація, сексуальне рабство, примусове жебрацтво. Останнє ми часто спостерігаємо на вулицях. Дітей, людей похилого віку привозять на певне місце жебракувати, за ними завжди хтось приглядає недалеко, щоб ніхто не надав допомогу. (Якщо жертва буде кликати на поміч – ред.) Якщо хтось стоїть біля цієї людини більше, ніж дві хвилини, наглядачі можуть підійти і прогнати. Це, насправді, серйозний кримінальний бізнес.

Ще однією формою експлуатації характерною для України є торгівля органами і втягнення у злочинну діяльність. Як це виглядає зараз: злочинці просто хочуть робити злочини чужими руками, щоб за це відповідали інші. Ще кілька років тому дуже багато було таких повідомлень: запрошуються на роботу кур’єри, експедитори, молоді люди без досвіду, знання мови на велику зарплатню. Досить багато чоловіків погодилися перевозити товари через кордон. В процесі вони здогадувалися, що щось не так і те, що вони перевозять, може мати нелегальний характер. Вони відмовлялися, а їх починали залякувати, примушувати перевозити наркотики. Фактично близько сотні таких осіб знаходяться зараз у тюрмах. Та сама схема з хлопцями, що перебували на суднах, які перевозили нелегальних мігрантів.

У порівнянні з іншими країнами, яка у нас ситуація?

Торгівля людьми характерна для всіх країн світу, лише одні є країнами призначення, інші – транзиту, треті – постачальниками. Україна виступає у всіх трьох іпостасях. Крім того, в Україні існує внутрішнє рабство. Тобто українець може потрапити в експлуатацію на території України від свого ж співгромадянина. Наприклад, останній випадок був у вересні: поліція провела рейд і звільнила 134 особи від трудового рабства на кількох фермерських господарствах в Дніпропетровській області.

Якщо казати за інші країни, то українці запрошуються за кордон на роботу офіціантками, домогосподарками і тому подібне. Вони можуть легко потрапити в сексуальну експлуатацію, і зазвичай це відбувається за кордоном. Часто поліція звільняє дівчат, коли трафікер (вербувальник) перетинає з ними кордон. Таким чином вони перешкоджають майбутній експлуатації. Але для різних регіонів це може виглядати по-різному. Наприклад, у Південно-Східній Азії, в таких країнах як Тайланд, Камбоджа більшість постраждалих це діти, які потерпають саме від сексуальної експлуатації. Дітей також продають у жебрацтво.

Для нас статистика показує, що 74% постраждалих саме чоловіки. Більшість з них мають вищу або середню освіту. Тобто люди ніби з дипломами, але не мають можливості працевлаштуватися, не знають своїх прав, не знають куди звертатися, щоб захистити свої права і таким чином потрапляють до експлуатації.

Чи існують випадки, коли людина перебуває в трудовій експлуатації, не усвідомлюючи цього?

На жаль, люди не знають, що таке торгівля людьми. Вони думають, що їх обманули, використали, кинули на гроші, але це називається торгівля людьми. Це порушення їх прав і вони не знають, що мають право на допомогу і від держави, і від громадських організацій таких як наша. Тому ми робимо все можливе, щоб проводити інформаційні кампанії, розповідати про цю проблему, давати інтерв’ю, робити виставки. Саме через те, що дуже низька обізнаність населення, у більшості випадків постраждалих ідентифікують громадські організації, які працюють в регіонах. І вже потім вони направляють поліцію та соціальну допомогу.

Чи можна повернутися до нормального життя після звільнення з рабства?

Звичайно, це травма і вона залишиться назавжди тому, що пам’ять ми не можемо стерти, але, можемо надати кваліфіковану допомогу і максимально допомогти стати на ноги, щоб повернутися до самостійного життя. Потрібно показати людині, що вона знову може довіряти людям, що вона достойна на краще майбутнє, що у неї може бути сім’я. Людей, які перебували в експлуатації, багато разів обманювали, до них відносилися як до речі, їх купували, продавали, могли побити, вибити зуби. І коли її рятують або вона сама втікає, важливо надати кваліфіковану допомогу одразу, інакше можна повернутися в ті самі обставини, з яких вона була завербована, в уразливий стан. Трафікери не пропонують всім підряд якісь дивні умови працевлаштування, вони шукають людей, які більш схильні до прийняття таких рішень, в яких є проблеми в житті, можливо, труднощі з фінансами. Трафікери мають гарних психологів, які підштовхують до прийняття такого невиваженого рішення. Досить часто буває, що ті люди, яких рятують, перебували в експлуатації два, три, чотири рази. Це страшно насправді.

Що робити, щоб допомогти людям ідентифікувати торгівлю людьми?

Поширювати інформацію, підвищувати обізнаність. Інакше ніяк. Нам потрібно ще більше говорити про це, ще більше робити інфоприводів, конференцій, виставок. Наприклад, щороку ми проводимо заходи до 30 липня, Дня боротьби з торгівлею людьми, і до 18 жовтня, Європейського дня боротьби з рабством. Традиційно до 18 жовтня ми проводимо мирну ходу за свободу – «Walk for freedom». Минулого року вона не проводилася через ковід, але цього року ми відновили традицію. Це вже була сьома хода, яка проводилась в Україні.

Як цього року відбулась мирна хода до 18 жовтня?

«Walk for freedom»- міжнародна акція, до якої в кращі часи долучалися 52 країни і 500 різних міст світу. Цього року, звичайно, менше, через карантинні обмеження. Проте ми провели ходу в Києві і ще в п’яти інших містах України.

Ми ходували в чорному одязі з парасолями з логотипом «Walk for freedom». Парасолі – це символ захисту. Йшли від Арки Дружби народів по «скляному» мосту, Володимирській Гірці і назад. Якраз того дня була субота, багато туристів просто гуляли по визначних пам’ятках міста, і дуже багато людей звертали увагу, брали листівки, запитували. Були люди, які впізнавали вже цю акцію, приємно було чути. Також про нас був досить великий відгук від медіа: 9 національних і локальних телебачення, радіо й газети. Не дивлячись на те, що це відбувалось серед довгих вихідних з 14 по 18 жовтня.

Чи можна зрівняти проституцію та сексуальну експлуатацію?

Це різні речі. Ключовий момент в тому, чи є власна воля, чи дівчину утримують проти її волі. Але тут дуже тонка грань, тому що на початку дівчину можуть обманути або частково обманути. Вона може думати, що буде працювати в проституції за власними правилами: вибирати собі клієнтів, заробляти гроші. Але потім, зазвичай відбувається так, що фактично в цій роботі дівчина не захищена, на неї можуть напасти, і тому вона потрапляє під протекцію сутенерів. Але разом з тим сутенери вже вимагають від неї свого. І тут дівчина потрапляє в залежність, вона може обслуговувати приблизно від 20 до 30 клієнтів в день. Навіть при тому, що встановлена ставка 30 чи 50 доларів за клієнта, але отримує за місяць набагато меншу частину, тому що 60-80% забирають сутенери. Потім дівчина, можливо, і хоче вибратися звідти, але не може через те, що вже потрапила в кримінальну діяльність. На неї здійснюють тиск, утримують страхом і це можна назвати експлуатацією. Тобто в Законі України є різні статті про торгівлю людьми і про залучення до проституції, це різні статті, але тим не менш можна сказати, що є проституція без рабства, але у більшості випадків торгівля людьми все ж присутня. Дуже важко це довести, тому поліція не дуже любить з цими кейсами працювати.

Невже ще існують випадки торгівлі органами? Незважаючи на те, що продавати органи заборонено законом і жарти «продам нирку – поїду на Гаваї» не відповідають дійсності.

Якщо зараз загуглити «продам нирку», ми бачимо 133 тис. результатів, тобто це досить таки частий запит в інтернеті. Як це відбувається в 21 столітті. Все дуже просто: трафікери шукають людей вразливого стану, кому потрібні гроші швидко. Наприклад, у нас був випадок, коли у чоловіка захворів член сім’ї і знадобилися дуже великі кошти на лікування. Шукаючи способи швидкого заробітку, на нього швидко вийшли люди з пропозицією купити нирку. Але зазвичай, щоб приховати всі сліди, тому що кіберполіція відслідковує це через інтернет, вони перевозять людину за кордон, поки не знайдуть реципієнта, який потребує цей орган з відповідними даними. Після того як робиться операція, до речі, в хороших умовах, не у підвалі, як можна уявити. Інколи навіть в офіційних клініках проводиться під виглядом донорства. Але зазвичай постраждалому або зовсім не платять грошей, або дають значно меншу від домовленості суму. Його можуть зашити нашвидкоруч, не зберегти умов стерилізації та відновлення. Ще був випадок: у Львівській області чоловік перетнув кордон з Польщею на своєму автомобілі, і скоріше за все продав там свій орган. Через декілька днів він перетинав кордон назад, і прикордонники виявили у нього велику суму грошей. Його оштрафували на відсотків 80% від тієї суми, яку він віз. Потім він повернувся додому і через два тижні помер, ніхто навіть не знає від чого. От ми спілкуємося з дітьми в школах, інтернатах, проводимо тренінги для них і, на жаль, розуміємо, що в деяких випадках молоді люди залишають собі цю ідею продажу органу, як один із крайніх варіантів.

Марія Дрозд, «Час Таврійського»