Рецензія на роман Оксани Забужко «Дослідження з українського сексу»

 

Світлина: BOOK24

«Польові дослідження з українського сексу» - досить глибокий за сенсом роман, який передав сміливі міркування жінки початку XX століття щодо її ідентичності. Даний твір є досить оригінальним, якщо враховувати його виклад та стилістичне наповнення різними художніми засобами. Не кожен зрозуміє його основну думку, тим паче з першого разу. Це не та книга, яку можна було б відкласти на кілька днів і дочитати потім.

Оксана Стефанівна Забужко – не просто українська письменниця, поетеса, есеїстка і публічна інтелектуалка. Вона ще й та жінка, яка не боялась висвітлити феміністичні ідеї у свої творах. У 2017-му році вона провела лекцію, в якій на прикладі О. Пчілки, Н. Кобринської та Л. Українки розглянула різні типи феміністичної поведінки, запропонувала до розмірковувань їх проєктування на гендерний пейзаж XXI століття.

Не дивлячись на назву «Польові дослідження українського сексу» – це не роман про секс, але він і не виключає еротичних моментів. В анотації до книги зазначається: «Сексуальна одіссея художника й поетеси, розгортаючись в Україні й Америці кінця XX століття, обертається правдивою середньовічною містерією, у якій героїня проходить кругами недавньої української історії, щоб зустрітися віч-на-віч із Дияволом».

Тим не менше, цей роман є актуальним і на сьогодні. Феміністичні ідеї не покидають нас, а отже, ми досі маємо гендерні проблеми в суспільстві, які вимагають вирішення. Для чоловіків твір може здатися можливо навіть образливим, але для сучасної української літератури він є культовим.

Роман «Польові дослідження з українського сексу» Оксани Забужко має досить цікавий виклад. Він написаний у формі роману-сповіді, яку Оксана розповідає своїй уявної аудиторії, звертаючись до неї «леді й джентльмени». Крім цього можна знайти ознаки філософського роману, автобіографії, щоденника, есеїстики, феміністичного роману та психоаналітичного дослідження.

Вона розповідає про історію свого кохання, певні випадки зі свого життя та згадує досить часто український побут. Порівнює події роману з театральними речами: «як декоративнi палiтри з театрального реквiзиту» (мiсце першої дiї — майстерня художника, мiсце другої дiї — квартира в student dorm, третю дiю скасовано з технiчних причин, квитки не повертаються, молитви не вислуховуються).

Твір насичено великою кількістю детальних описів до яких застосовуються наступні художні засоби: порівняння, епітети, гіперболи, алегорії, метафори. Саме це часом викликає складність у прочитанні та розумінні написаного у читача. Але і не можна сказати, що зрозуміти це неможливо. Також людям, які не знають добре англійської мови, варто взяти англо-український словник, оскільки автор щедро цитує свій роман англійськими виразами.

Провідними мотивами є страх та кохання. «Страх починався рано. Страх передавався у спадок — боятись належало всiх чужих», «Рабство є iнфiкованiсть страхом. А страх убиває любов. А без любовi — i дiти, i вiршi, й картини — все робиться вагiтне смертю» (цитата з книги О. Забужко).

Оксані Забужко вдалося передати той стан жінок, які страждали від того, що терпіли знущання. Хоч і зробила вона це дуже тонко. Саме тому «Польові дослідження з українського сексу» має соціальне значення. І цей роман варто було б віднести до кращих постмодерністських творів із феміністичними ідеями до бібліотеки кожної жінки. Але в ньому Забужко не пише про те, що всі чоловіки погані. Вона лише вказує на те, що жінці потрібне сильне чоловіче плече, а не «диванний герой», який буде розповідати про місце жінки в цьому світі. «Що єдиний наш вибiр, отже, був i залишається — межи жертвою i катом: мiж небуттям i буттям-яке-вбиває?» (цитата з книги О. Забужко).

Цей твір – вагомий внесок у жіночу літературу. Адже він ламає комуністичну ідеологію та змушує переосмислити цінності.

Анастасія Мудрак, «Час Таврійського»