Палиш листя? Відкладай гроші на хіміотерапію.

 

Світлина з відкритих джерел

З приходом осені чимало українців починають палити листя. Це стосується не лише мешканців із селищ, проте також і з великих міст, навіть столиці. І хоча цього року вересень видався особливо дощовим і вогким, проте лише декілька сухих і сонячних днів стають сигналом «Вперед!» для любителів спалювати листя.

Більшість «паліїв» вважають свої дії не те, що не шкідливими, а навпаки – корисними для навколишнього середовища. Начебто паління листя, трави та інших сухих решток рослин лише покращує родючість ґрунту. Відразу зазначу, це абсолютно не так. Розберемося докладніше, чому ж це така величезна проблема?

По-перше, говорячи про поліпшення стану ґрунту, зазначу, що під час процесу паління листя руйнується земляний родючий покрив і всі поживні речовини у ньому, на відновлення якого знадобиться не менше 5 років. Це лише після одного разу, а якщо робити це постійно кожну осінь, то не варто й сподіватися на родючий врожай ще добрі десятки років. Отже родючість не покращується, це міф.

По-друге, спалювання опалого листя та сухої трави може нанести непоправну шкоду не лише «палителям», а й просто перехожим, чи людям, які живуть поруч. Разом із димом під час горіння виділяється діоксин – один з найбільш небезпечних синтетичних сполук. Лише невелика його кількість може вплинути на усі системи людського організму, особливо на репродуктивне здоров’я і розвиток, викликати патології, гормональні порушення та навіть онкологічні захворювання. Уявіть собі, період напіврозпаду діоксину у наших тілах складає близько 10 років. Тобто постоявши одного разу в дитинстві під димом багаття, наслідки можуть показати себе навіть у підлітковому віці.

Також, часто рослини оброблюють пестицидами, які вивільняються під час горіння. Їх вдихання викликає у людини затруднення дихання, ураження центральної нервової системи, мігрені та навіть можливий стан коми. Окрім того, горять побутові відходи та полімерні матеріали, які є дуже сильними алергенами, що можуть викликати респіраторні хвороби.

По-третє, наноситься непоправна шкода екології. Крім зазначених вище небезпечних сполук, під час горіння до атмосфери вивільняються також окис азоту, чадний газ і важкі метали. Науково доведено, що паління листя завдає набагато більшу шкоду довкіллю, аніж промислові викиди та викиди автомобільного транспорту, а година знаходження біля вогнища дорівнює п’яти годинам на автомагістралі. Проте небезпечним є не лише вивільнення отруйних хімічних сполук, не варто й забувати про небезпеку від самого вогню. Навіть невелике вогнище може перекинутися на суху траву поруч, а потім на ліси. Як наслідок – можуть горіти цілі гектари, і не лише природні зони; вогонь може перекинутися на сусідні будинки. Для України така ситуація не є новою, адже за останні декілька років горіли дерев’яні будинки, дачі та навіть були летальні випадки. Страждають не лише люди, найжахливіше й те, що страждають й ті, хто не можуть за себе постояти. Із палінням листя вимирають зимуючі корисні комахи, іноді й тварини, знищуються коріння та насіння рослин, відбувається збіднення ґрунту. Жорстока правда, але якщо тварину не вбило полум’я, тоді її вб’є голод.

У дитинстві я постійно їздила до бабусі у село на відпочинок. Батьки казали це буде корисним для мого здоров’я: свіже, у порівняні із містом, повітря, поруч ліс, тварини домашні. Краса! Постійно я і бачила, як із настанням вересня майже усі сусіди палили листя. Тоді я не замислювалася над неймовірною шкодою, яку вони наносять. Тоді лише для мене проблемою було те, що інколи я не могла навіть спокійно побути на дворі, не кажучи навіть про прогулянку вулицею. Бабуся лише казала швидко зачиняти усі вікна та двері, аби не дихати димом. Зараз я розумію, що справа не лише у звичайному диму, а у наслідках, які він викликає.

Отже, що ми маємо: стрімке погіршення стану ґрунту, велика ймовірність тяжких і важко виліковних хвороб, геноцид усієї живої природи на кілометри і купка спаленого листя. Проте альтернатива є! І про неї варто знати кожному, хто стикається із проблемою опалого листя. Перший варіант і найбільш екологічний це компостування. Деякі свідомі громадяни зазначають, що компостування навіть простіше за спалення, адже перед палінням необхідно спочатку висушити усе листя, а потім ще витрачати час і сили на його спалення. А так, варто лише кинути листя до компостної ями і через декілька років усі поживні речовини, необхідні для нормального росту рослин, повернуться до ґрунту. Також є варіант вивезення листя, проте не завжди це легко зробити, а особливо у маленьких селах.

В Україні передбачена адміністративна відповідальність та штрафи, суттєво підвищені в останні роки, за спалення листя та інших сухих решток рослин. Не бійтеся дзвонити в поліцію, Пожежну службу, скаржитися в Державну екологічну інспекцію. Так, спіймати «палителів» за руку дуже важко, проте це можливо. Знімайте їх на відео на свій телефон, так у вас будуть докази перед представниками закону. Пам’ятайте, що держава на вашому боці.

Та чому ж, коли постає вибір між руйнівними наслідками для усіх навколо та поліпшенням врожайності, люди продовжують обирати паління листя? Це усе сила звички, лінощі та небажання пробувати щось нове. Коли твій дід палив листя, твій батько, і ти усе життя спостерігав за цим, то підсвідомо ти вважаєш це правильним, і також починаєш спалювати його. Можливо хоча б людський егоїзм зможе переконати сучасних «палителів» зупинитися. Якщо багатьом все одно на екологію, на проблему глобального потепління, яка дуже стрімко погіршується (а паління листя також є суттєвим рушієм підвищення температури у світі), то можливо люди замисляться після того, коли дізнаються про досить ймовірну небезпеку захворіти, і захворіти дуже серйозно. Коли дізнаються, що їх діти, які не мали ніякого стосунку до спалювання листя, здобули патології та не можуть виховати «палителям» здорових онуків. Вважаю необізнаність населення найстрашнішою проблемою сьогодні, а тому давайте разом підтримувати рівень досвідченості та компетентності наших співгромадян задля нашого спільного здорового майбутнього! Розкажіть своїй бабусі чи дідусю, яку шкоду вони наносять собі, навіть не замислюючись.

Валерія Філенко, «Час Таврійського»