«Пам'ять – це те, що замінює вид із вікна». Рецензія на фільм «Мовчання ягнят»

 

Найкращий у своєму жанрі. Фільм-революція. Дійсно лякає. Вічний еталон для фільмів жахів.

Саме так називають кінострічку «Мовчання ягнят». Вона вийшла на екрани 1991 року та була спродюсована відомим американським кінорежисером Джонатаном Деммі. Фільм знято за мотивам однойменного роману Томаса Харріса лише після трьох років після публікації книги. Цей твір входить до 100 найкращих детективних романів усіх часів за версією детективних письменників США у 1995 році. Проте зараз поговоримо про кіноадаптацію.

Фільм розповідає історію молодої курсантки, студентки Академії ФБР Клариси Старлінг, яка задіяна в розслідуванні резонансної справи про жорстокого маніяка на прізвисько «Буффало Біллом». Одного дня її направляють до небезпечного вбивці-канібала доктора Ганнібала Лектера, який вже декілька років сидить за ґратами. ФБР вбачає в ньому останній шанс на піймання «Буффало Білла», адже зараз розслідування стоїть на місці.

Доктор Лектер раніше не спілкувався із іншими поліцейськими та агентами ФБР, проте Клариса зацікавила його. Йому, як лікарю-психотерапевту, цікава історія життя агентки Старлінг, він випитує її про найгіркіші її спогади з дитинства в обмін на цінну інформацію про «Буффало Білла». Лектер з самого початку знає того, хто прихований під цим ім’ям, проте йому цікава гра, яку він грає з агентами ФБР, постійно перебуваючи на крок попереду.

Ентоні Хопкінс неймовірно зіграв доктора Лектера. Ніхто  інший не підійшов би на цю роль. Хопкінс дуже серйозно готувався до зйомок: перечитував кримінальні справи про серійних убивць, читав художню літературу на цю тематику, знаходився на судових процесах та навіть відвідував в’язниці, аби спостерігати за поведінкою реальних злочинців. До речі, під час одного такого перегляду відео про вбивцю Чарльза Менсона Ентоні Хопкінс помітив, що той під час розмови не кліпає очима. Цю особливість він потім і взяв для ролі Ганнібала.

Доктор Лектер – це інтелігентний, освічений та спокійний вбивця-канібал. Цей спокій і лякає найбільше в його образі. Він розповідає про жорстокості, які вчинив, як про якісь буденні справи. У фільмі зазначають, що у нього навіть не підвищується пульс, коли він вбиває людину. Хопкінс чудово зміг прожити цю роль, ніхто  інший не зумів би пускати мурахи по нашій шкірі так сильно, як він. Насправді ж образ доктора Лектера є збірним, самі Джонатан Деммі та Ентоні Хопкінс із полегшенням зазначають, що реального прототипу Ганнібала ніколи не існувало.

Цікаво спостерігати за героїнею Джоді Фостер Кларисою Старлінг. Це дійсно сильна та хоробра молода жінка, яка вміє за себе постояти. Усі навколо, в академії зокрема, сприймають її лише як гарну обкладинку, не вбачаючи у жінці дійсно талановиту агентку ФБР. Її начальник, спеціальний агент ФБР Джек Кроуфорд, відправляє свою підлеглу на розмову із доктором Лектером, не покладаючи на її успіх ніякої надії. Під час розслідування справи про «Буффало Білла» усі поліцейські, інші агенти ФБР дивляться на неї звисока, лише тому, що вона гарна молода жінка. Що вона може досягти у розслідуванні такої заплутаної справи? А вона може. Може навіть більше. Може набагато більше, аніж усі вони разом. Фінал фільму чудово це демонструє.

«Мовчання ягнят» це не звичайний детектив про ФБР та злочинця. У ньому немає того звичного нам пошуку вбивці, коли один успішний детектив розплутує резонансну справу, знаходить злочинця та здобуває підвищення, славу і таке інше. Ні. У цій кінострічці ми вже у середині починаємо дізнаватися, хто такий «Буффало Білл». Сюжет «Мовчання ягнят» розвивається стрімко, проте не дуже швидко, даючи нам час подумати та уявити можливий розвиток подій. Можете спробувати, проте це дуже важко. Кінострічка має багато несподіваних сюжетних поворотів, яких ви ніяк не очікуватимете. Фільм тримає нас у напруженні до самого кінця, проте і фінал є частково відкритим, натякаючи нам на продовження історії. А воно є («Ганнібал» 2001 року та «Червоний дракон» 2002).

Для цієї картини на першому плані стоїть не детективна історія, хоча вона безсумнівно важлива, а психологія головних героїв. Режисер не прагнув просто налякати нас «скримерами», які є незамінними у сучасних фільмах жахів, він хоче викликати у нас емоції страху від реальних речей, які сьогодні існують по всьому світі. Ця кінострічка є психологічним трилером, а отже оперує до наших набагато глибших емоцій, аніж простий миттєвий страх. На першому місці у фільмі стоять портрети персонажів, а не пейзажі, зміна локацій тощо; ми майже не бачимо, де розвиваються події картини (ми можемо зрозуміти це лише по невеликому напису у куті кадру). Це також певний режисерський задум, аби більше занурити нас у сюжет кінострічки.

Цей фільм не для усіх. І це не лише про вікове обмеження 18+. У «Мовчанні ягнят» є декілька сцен, які для багатьох є неприйнятними – сцени з жертвами та місцями вбивств. Проте самі актори та учасники зйомок наголошують, що такі моменти жорстокості не є найголовнішими для картини. Вони  скоріше як елемент зображення, який доповнює цю особливу атмосферу.

До недоліків фільму можна віднести появу у стрічці декількох «кінокліше». Наприклад, надзвичайно небезпечного, розумного маніяка-канібала, який може зубами загризти живу людину та від якого взагалі можна очікувати чого завгодно, охороняють лише двоє поліцейських, а приміщення навіть не облаштовано камерою чи хоча б мікрофоном. Як наслідок, злочинець, вже у віці, без спеціальної військової підготовки нападає та вбиває цих двох стражів порядку. І хоча раніше на такі моменти могли не звертати особливої уваги, проте зараз сучасний глядач є дуже вибагливим і може відразу помітити такі «кліше».

Чому ж ця кінострічка є певним проривом у сфері фільмів жахів? «Мовчання ягнят» став третім фільмом в історії усього кінематографу, який зібрав відразу п’ять нагород «Оскар» у найпрестижніших категоріях («Найкращий фільм», «Найкращий режисер»,  «Найкраща чоловіча роль», «Найкраща жіноча роль» та «Найкращий адаптований сценарій»). І до сьогодні завоювати таку кількість престижних нагород не вдавалося більше ніяким фільмам. «Мовчання ягнят» і зараз займає далеко не останні позиції у різноманітних рейтингах найкращих психологічних трилерів, детективів і фільмів жахів.

Ця картина свого часу продемонструвала глядачам новий погляд на фільми жахів, які лякають не привидами, вампірами, зомбі, а чимось цілком реальним. Ми не чекаємо від цієї кінострічки якихось різких «скримерів», які лякають нас перші п’ять секунд, а потім ми звикаємо і з кожним разом вони стають все менш страшними та цікавими. Ні, це не про «Мовчання ягнят». Готуйтеся поглибитися в моторошну атмосферу людей, у яких свій особливий жахливий погляд на життя, готуйтеся отримати нові емоції та післясмак, який стовідсотково залишиться після перегляду «Мовчання ягнят». До речі, не хочете дізнатися чому цей фільм називається саме так? Тоді приємного перегляду.

Валерія Філенко, «Час Таврійського»