Чи вартий уваги новий фільм від Marvel? Рецензія на «Вічних»

 

Два тижні тому в український прокат вийшов новий фентезійно-пригодницький фільм від американської студії Marvel – «Вічні» – який вже встиг завоювати серця глядачів і розбити їх критикам: згідно з Rotten Tomatoes, перші оцінили його у 80, а другі – в 47 відсотків зі 100. Водночас за даними Metacritic, любителі поставили кінострічці 6,6 балів з 10, тоді як експерти – 52 зі 100. «Час Таврійського» вирушив у кінотеатр, щоб вияснити, хто з них усе ж таки мав рацію.

Насамперед хотілося б закцентувати вашу увагу на тому, що хронометраж цієї картини становить 2,5 години, і якщо ви, як і я, не розумієтеся на коміксах про супергероїв, то щоб додивитися її до кінця, вам доведеться докласти великих зусиль.

Так, на вечірньому сеансі, який відвідала я, з приблизно 15 споглядачів двоє лишили зал у середині і стільки ж – у другій половині кінофільму – настільки він був нудний.

Адже у центрі оповідання – цілих десять людей-захисників («вічних») усього живого, створених богами («селестіалами») для протистояння істотам-руйнівникам («девіантам»), тобто забагато персонажів для того, щоб встигнути розкрити кожного з них, пояснивши його мотивацію і зобразивши розвиток не мимохідь, а повно, глибоко і вичерпно, чого режисерці цієї кінокартини – китайці Хлої Чжао – виконати, як на мене, не вдалося. І не тільки через брак екранного часу, а й через сам підхід до справи: вона зробила ставку на форму, а не на зміст.

Дійсно, візуальна складова (комп’ютерна графіка, операторська робота, локації, декорації тощо) вас приємно вразить і, можливо, навіть відволіче від прогалин в сюжеті. Та чи надовго?

Крім того, протягом фільму ви побачите представників тих груп населення, яких порядок денний (принаймні на заході) зобов’язує репрезентувати в будь-якому витворі кіномистецтва, зокрема расових і сексуальних меншин, що свідчить, з одного боку, про так звану інклюзивність, а з іншого – про тенденційність в доборі акторського складу: гра деяких із них (наприклад, Джемми Чан в ролі чародійки Серсі) змушує замислитися, що насправді спричинило їхню появу у стрічці – здібності чи формальності…

Утім, тут варто відзначити Анджеліну Джолі в образі воїтельки Тени. На мій погляд, те, як грають бісики в її очах, коли вона відіграє рокову жінку, може захопити настільки, що на її фоні навіть «Вічні» не будуть здаватися повним провалом. Виходячи із зали після титрів і слухаючи, що кажуть інші відвідувачі Сінема Сіті, я, до речі, тільки її ім’я і чула, хоча її героїня далеко не головна.

Отже, слабкістю цієї картини я вважаю відсутність динаміки й водночас, як не дивно, цілковиту плутанину в сюжетних лініях, а сильною його стороною – красиву картинку і Анджеліну Джолі.

Я не передивилася б цей фільм і не порадила б подивитися його будь-кому, крім палких прихильників кіновсесвіту Marvel або творчості окремих акторів, які в ньому знялися.   

Марина Сербина, «Час Таврійського»