Кому потрібні звільнені від російської окупації території… без людей?

 

З 2019 року ми чуємо від Володимира Зеленського, що Україні потрібні ті люди, які знаходяться на окупованих територіях, що кожна людина з цієї території є громадянином України, тому наш обов’язок повернути всіх додому.

Чи дійсно Україна воює за своїх людей, які знаходяться під окупацією Кремля, а не за ці території? На це питання відповів Микола Вересень. «Війни не ведуться заради людей, вони ведуться тільки заради території і люди є оплатою за ці території. Людська кров – єдина валюта за яку купується ця територія. Крим – це напівмертва земля і оживити її можуть тільки кримські татари. Донбас – це нікому непотрібна земля», - стверджує відомий журналіст.

На його думку, Донбас не потрібен ані росіянам, ані українцям. «На цій землі або через певний час європейці з американцями будуть щось будувати, або українці зроблять як в Каліфорнії «Кремнієву долину». Якщо Україна почне відновлювати цю територію, наприклад дасть їй 1 млрд на відновлення… вона забере ці гроші у лікарів та вчителів, у інших українців. Якщо в українців забирати їх гроші, вони ж можуть і «помахати ручкою» десь на майдані. І це не головна проблема. Якась кількість мам, пап, самих людей які воювали скажуть: «а для чого ми віддавали життя? Для того, щоб ці гроші пішли туди?», або ще хтось скаже, що «вони повбивали половину моїх друзів», а деякі матері: «там загинув мій син», «і після цього ми їм гроші віддаємо? Чудово…», - продовжує Микола Вересень.

Журналіст замислюється, що все ж таки ми не знаємо за що йде боротьба, за території чи за людей. «Якщо спільний консенсус полягає в тому, щоб заморозити конфлікт… а якщо спільний консенсус ще й розвинеться… це означає що українське суспільство пройшло в правильному напрямку 2-3 кроки. І це вже велика перемога», - продовжує телеведучий.

Якщо Донбас – це «нікому не потрібна територія», а «війни ведуться тільки заради території», чому Україна 7 рік веде війну на Донбасі?  Що ми тоді намагаємось довести, тримаючи зброю в руках? Що це наша територія? А яке ставлення буде до людей з цих територій? Ми будемо казати їм, що вони «зрадники»? «Сєпари»? Чи скажемо їм правду, що вони українці, вони наші брати? Чи зможуть люди «нормально» жити разом, пам’ятаючи кількість жертв цієї війни?

На ці питання важко відповісти точно, тому, що за 7 років у кожного українця вже сформована своя думка на цю тему. І ці різновекторні думки сформувалися не без участі мас-медій, які не завжди стоять на позиції україноцентризму.

А як ви відповісте на ці питання? Пишіть в коментарях.

 Роман Павлов, «Час Таврійського»