Олена Попова: «Наше завдання в онлайн-освіті – підтримувати стан та бажання вчитися»

 

Олена Попова, Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського

Світлина: архів Олени Попової

2020 рік точно став роком викликів, не лише для українців, а й для усього світу. Ми й уявити не могли, що пандемія наше буденне життя переверне до гори дриґом. За оцінками ЮНЕСКО, 1,5 млрд студентів у 165 країнах не мають змоги відвідувати свої навчальні заклади. Із початку карантинних заходів, які пов’язані із COVID-19, вища школа змушена була переорієнтуватися на онлайн режим навчання.

Професор Оксфордського університету Рой Еллісон стверджує, що «мета освіти – навчитися критично мислити, обмірковувати інформацію, дискутувати, ставити під сумнів факти, думки, зокрема свою власну. Інтернет-навчання не підходить для досягнення мети».  

Порозмірковувати на тему, як пандемія вплинула на вищу школу в Україні «Час Таврійського» запросив Олену Попову, завідувача кафедри слов’янської філології та журналістики Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського.

Чи вдалося пройти трес-тест і  організувати навчальний процес в онлайн-режимі?

Я не відповідаю за організацію самого дистанційного навчання, але в мене був певний досвід участі в дистанційних заходах, але як учениці, а не викладача. Тому мене завжди цікавила дистанційна взаємодія студентів та викладачів.

Самостійна робота займає найбільшу частину навантаження студента, тому важливо весь час підтримувати молодь. Для цього існують певні технічні засоби й організація. Коли ми зрозуміли, що входимо в якийсь новий період нашого життя, то пройшли, мабуть, усі психологічні стадії: і заперечення, і прийняття. І цей процес був досить складним. Хочу сказати, що нам усім, звичайно, бракувало більшої комунікації на початку пандемії. Перші 2 тижні ми з викладачами просто вчилися, кожен шукав своє місце, свою платформу. Тому, мабуть, говорити про системну організацію досить складно. Цього навчального року ми вже можемо говорити про справжню організацію.

Є думка, що студентам навчатися дистанційно важче, ніж в аудиторіях. А як щодо викладачів: у вас є труднощі?

Насправді я знаю людей, яким навчати дистанційно легше. І навіть в мене є історії, коли онлайн-навчання має переваги над аудиторним. Це в першу чергу заощадження часу, домашній комфорт. Однак, навчатися так системно досить важко. Адже ми потребуємо інших ресурсів: взаємодії один з одним, певної жестикуляції, якісної міміки. Ми хочемо бачити один одного. Тобто, треба розуміти, що ця історія цікава, але вона стане для нас якісним інструментом лише з часом. Принаймні, від аудиторних занять, ми точно не хочемо відмовлятися, оскільки взаємодія з аудиторією в рази більша. Щодо, онлайн-режиму, то великим мінусом є технічні перепони, адже значний відсоток часу ми витрачаємо на розв’язання цих проблем. Та й взагалі, в аудиторії говорити легше: що викладачам, що студентам. Те, що нове, завжди важко!

Якщо мова зайшла за технічні перепони, то як ви вважаєте, чи є інтернет та певні проблеми з мережею завадою навчанню?

Навесні ми реально переживали, що у студентів можуть бути проблеми зі зв’язком. По-перше, я сама живу за містом і лише нещодавно отримала можливість якісного інтернет-зв’язку. І тому я прекрасно розуміла своїх студентів. Оскільки у нас студенти з різних куточків України, то технічні проблеми  можуть стати перепоною навчанню.

Коли ми говоримо вже про осінь, то, звичайно, ми націлювали студентів на те, що потрібно бути більш підготовленими, оскільки так чи інакше, існують різні способи розв’язання проблем. Вихід є, просто він лежить на поверхні і його потрібно шукати. За такий великий період часу точно можна подолати ці проблеми. Однак, зрозуміло, що ця ситуація не завжди залежить від нас.

А як щодо відвідуваності пар: вона зросла чи навпаки зменшилась?

Принципі – ні, ну принаймні, на моїх дисциплінах. Але поліпшилася ситуація зі студентами, які навчаються за індивідуальним графіком. Вони стали частіше з’являтися на наших зустрічах, хоча це все ж таки залежить від кожної конкретної людини. Але я радію, що, наприклад, моя студентка, сидячи в навушниках під час тихої години у дитячому садочку, заходить на пару та слухає, те, про що ми говоримо на занятті. Тому так, кількість збільшилася.

Чи змінилася система оцінювання? Чи вдається об’єктивно оцінювати знання студентів?

Взагалі, мені здається, що карантин, принаймні, у нашому Інституті об’єктивував проблему оцінювання. Раніше багато процесів оцінювання вирішувалися відразу в межах пари чи в університеті. А щодо дистанційного навчання, то тут ми втратили ось ті швидкі контакти. Тепер доводиться більше зосереджувати увагу на тому як ми оцінюємо, як ми пояснюємо, те, що ми оцінюємо. Та й взагалі, надаємо інформацію про оцінювання, адже студенти дуже потребують цієї інформації. 

Чи впливає онлайн навчання на рівень знань та на рівень освіти?

Не впевнена, якщо говорити про студентство, яке проходить час свого професійного становлення, то тут дуже багато залежить від того, як ми його мотивуємо та надихаємо, організовуємо його самостійно роботу.

У першу чергу, успіх залежить від самої людини. Я взагалі вважаю, що навчання - це потреба вчитися у когось та використовувати отримані знання самостійно. Наше завдання в онлайн-освіті – підтримувати стан та бажання вчитися, щоб студенти пересвідчились у правильності вибору своєї професії.

І наостанок, поради студентам. Як мотивувати себе навчатися вдома?

Ми вчилися дома і раніше. Виконували домашню роботу, працювали з літературою, створювали різні матеріали, читали та, власне, якщо працювали якісь мотиваційні чинники, то зрозуміло, що вони будуть працювати й далі. Додалася потреба виходити в онлайн-режим, хоча деяким студентам це до вподоби. Адже не потрібно витрачати час на дорогу і кожен може витратити його на себе або на якісь особисті справи. Однак є одне «але»: вдома вчитися важче, адже тут є інші чинники, які відволікають. Але все входить у звичку, тобто формується певне концентрування.

Надія Огородник, «Час Таврійського»