Олена Диченко: «Індивідуальний графік не є підставою відвідувати онлайн пари за бажанням чи взагалі не з’являтися на них»

 

Олена Диченко, студентка ТНУ імені В.І. Вернадського
Світлина з архіву Олени
«Студентські роки - з найяскравіших у житті людини», - цю фразу чує кожен, хто отримав шкільний атестат і планує вступати до університету. І це дійсно так, особливо на першому курсі. Нові знайомства, навчання, гуляння та спілкування, хочеться робити все і одразу, адже розпочалося те саме довгоочікуване доросле життя. Та вже на другому чи третьому курсі починаєш розуміти, що прийшов час ставати більш самостійним і на всі свої «хочу» треба мати кошти. Брати гроші у батьків соромно, а отже потрібно шукати роботу. Поєднувати це з навчанням доволі складно, тому студенти мають можливість оформити індивідуальний графік навчання. Про свій досвід навчання за таким графіком розповіла студентка  Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського Олена Диченко.

Для початку трішки познайомимо наших читачів з тобою. Розкажи, на якому курсі ти навчаєшся,  яка спеціальність і в який момент свого життя ти вирішила, що хочеш займатися саме цією справою?

Я навчаюсь на 4 курсі спеціальності «Журналістика». До вибору майбутньої професії я підійшла дуже відповідально. Ще в 9 класі я помітила в собі здібності до письма, це були не тільки вірші чи твори у художньому стилі, але й наукові статті. Мені подобалося досліджувати щось нове, пізнавати, спілкуватися з людьми. В 11 класі я чітко розуміла, куди буду вступати і з чим хочу повязати своє життя. Я точно знала, що саме в цій професії на мене чекає успіх.

З якого курсу ти почала навчатися за індивідуальним графіком? І чому саме прийняла таке рішення?

За індивідуальним планом я почала навчатися з 3 курсу 2-го семестру. Це сталося через те, що я знайшла роботу, яка повязана з моєю професією. Я ще з другого курсу мріяла піти десь практикуватися, аби удосконалювати свої знання та вміння і побачити наскільки у мене буде виходити це. Я почала працювати прессекретарем, спілкуватися з різними людьми українською та англійською мовами, тому думаю, в певних навичках, котрі необхідні для журналіста ця робота мені може допомогти. 

Що необхідно для того, аби перейти на індивідуальний графік? З якого курсу це можна зробити?

На навчання за індивідуальним графіком можна перейти лише за умови, що твоя робота буде повязана саме з тією спеціальністю, котру ти здобуваєш в університеті. Це не обовязково має бути журналістика, але щось тісно повязане з нею. Я думаю, що перевестися на індивідуальний план можна і з першого курсу, але справа в тому, що в тебе не буде абсолютно ніяких вмінь та знань, аби піти працювати саме за своєю спеціальністю. Тому я радила хоча б з другого курсу це робити. (На індивідуальний графік навчання можна перейти тільки з третього курсу - ред. Що для цього потрібно? По-перше - бажання, а по-друге, прийти до деканату, дізнатися, які документи потрібно для цього зібрати, написати заяву і подати це все на підпис директору інституту. 

Студенти ТНУ імені В. І. Вернадського
Світлина з аріхву Олени
Розкажи, що саме відрізняє навчання за індивідуальним графіком від звичайного. Які є позитивні та негативні моменти, нюанси?

Взагалі навчання за індивідуальним графіком мені подобається, але є як позитивні, так і негативні моменти. Плюс в тому, що ти виконуєш домашнє завдання безпосередньо вдома, ти можеш навчатися онлайн і не відвідувати аудиторні заняття. Хоча інколи для мене це мінус, так як я не можу зорово контактувати з викладачем, не можу побачитися та поспілкуватися з одногрупниками. Та не варто забувати, можливість навчатися за індивідуальним графіком не є підставою відвідувати онлайн пари за бажанням чи взагалі не зявлятися на них. Ти як і всі студенти маєш дотримуватися дедлайнів, контактувати з викладачами, списуватися чи зідзвонюватися -  бути завжди на звязку.

Чи є якісь особливі вимоги до студентів,  котрі навчаються за індивідуальним графіком? Як щодо кількості завдань, вона у вас така ж сама,  як і в студентів, котрі навчаються за звичайним графіком?

Ну особливості я уже зазначила, це те, що ти можеш не відвідувати університет регулярно. Проте, всі завдання ідентичні, так як зараз у нас “ера коронавірусу” і ми всі навчаємося дистанційно, завдання зараз зовсім не відрізняються. Тільки з деяких предметів, можливо, трішки інші завдання будуть, це вже відповідно до професії та предмету потрібно дивитись. Ви завжди можете це дізнатися у свого викладача. 

За яким графіком тобі було навчатися простіше, і чому?

Як не дивно, але простіше було навчатися на денній звичайній формі, тому що я могла прийти до університету, поспілкуватися з друзями, отримати підказку чи допомогу в тому, що до прикладу мені важко зрозуміти чи виконати. Підійти до викладачів і попросити допомогу, набагато простіше організувати себе, коли ти маєш змогу спілкуватися в житті, а не в мережі. Пару в університеті ти не можеш відкласти на потім, як до прикладу завдання, котре тобі надіслали і сказали зробити вдома.

Чи вистачає тобі знань отриманих під час індивідуального навчання?

Взагалі зараз такий час, що ми всі навчаємось в основному онлайн, це лекції в гугл міт, наприклад. Особисто мені достатньо цього матеріалу, аби зрозуміти предмет, проте бувають моменти, коли доводиться шукати додаткову інформацію самостійно. 

У звязку з коронавірусом було прийнято рішення ввести дистанційне навчання, чи вплинуло це якось на студентів-індивідуальників?

Взагалі на 3 курсі у нас індивідуальний графік був такий, що необхідно було приходити на пари до університету хоча б раз на два тижні, а зараз, у зв'язку з коронавірусом ми зовсім можемо не приходити на пари оффлайн, тільки необхідно бути присутніми на парах онлайн, все здавати вчасно та бути на звязку. Ось така маленька відмінність.

  Аліна Тисевич  «Час Таврійського»



Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

«Люди були по-справжньому шоковані, коли замість «кримського сценарію» почалася війна», - інтерв'ю з громадянином рф

Педагог Марія Букатчук: «Ніякі технічні засоби і новітні технології передавання звуку й зображення ніколи не замінять живого спілкування»

Віктор Сорока: «Карантин допомагає більше і тісніше взаємодіяти з глядачами»