Ескендер Барієв: «Україна не повинна подавати воду в Крим. Це питання національної безпеки»
20 лютого 2014
року Російська Федерація здійснила акт агресії проти України. Згідно з міжнародним гуманітарним правом держава-агресор та окупант зобов’язана нести
відповідальність за цивільне населення, яке залишилося в окупованому Криму. Тема дефіциту води на анексованому півострові доволі довго залишається однією з найактуальніших. Окупаційна влада продовжує активно популяризувати цю «проблему», роблячи різноманітні заяви. Уже декілька разів РФ звинувачувала
у нестачі води саме Україну і закликала міжнародну спільноту звернути увагу на «антигуманні дії» Києва щодо
перекриття подачі води в окупований Крим.
Але кому
насправді не вистачає води на півострові? Хто винен у її дефіциті? Та чому ж
Україні не можна подавати дніпровську воду на півострів? На усі питання у
нашому інтерв’ю відповів Голова правління Кримськотатарського
Ресурсного Центру, член президії Меджлісу кримськотатарського народу Ескендер
Барієв.
Чи
справді в Криму не вистачає води?
Крим – такий регіон, в якому завжди
не вистачає води. Інше питання, наскільки раціонально можна використовувати цю
воду. Якщо ми говоримо про забезпечення населення питною водою і для побутових
потреб, то води цілком вистачає.
У 2014 році залишалося близько 1100
млн. куб. води в рік, з яких на побутові потреби було необхідно 155 млн. куб.,
понад 500 млн. куб. витрачалося на зрошення і близько 400 - на потреби
промисловості.
Раніше, до 2014 року, потреби Криму
покривалися й за рахунок Північно-Кримського каналу з материкової України - до
900 млн. куб. За рахунок місцевого поверхневого стоку - 137, а за рахунок
забору води з підземних джерел - до 60 млн. куб. на рік.
Також, в Криму, станом на 2014 рік,
була розвинена система водосховищ поверхневого стоку, каналів і водопроводів,
яка без значних витрат переміщала водні ресурси на півострові. У 2014 році,
запаси води становили близько 200 млн. куб. в рік, котрі можна було
використовувати без шкоди для екосистеми півострова.
Як використовують воду
окупанти?
По-перше, це звичайно промисловий
фактор. Вони побудували дві електростанції, споживають воду для військових
навчань, безпосередньо збільшилася кількість військовий частин,
військовослужбовців.
Крім того, їм потрібна вода через те,
що у Криму значно збільшилося населення. На момент окупації, населення
півострова становило близько 2,5 мільйонів чоловік, сьогодні - 3,5 мільйона.
Отже, окупантам, в першу чергу,
потрібна вода для того, щоб забезпечити мілітаризацію півострова, а якщо
говорити про наших громадян, то з природних джерел води цілком достатньо. Але,
проблема полягає саме в нераціональному використанні окупантами природних
джерел. Вони почали змінювати напрямки русел річок, неефективно використовувати
поверхневу воду, яка йде за рахунок опадів і водосховищ, і звичайно виникає
проблема, коли водосховища порожні, що може призвести до техногенної
катастрофи. Росіяни почали качати воду зі свердловин, що раніше було
заборонено.
Для чого
окупаційна влада активізувала інформаційну політику щодо цієї теми, роблячи
різноманітні заяви про дефіцит?
Я впевнений, що цю гуманітарну
катастрофу РФ цілеспрямовано створює сама. Наприклад, за останні півроку,
розуміючи, що мало води в природних джерелах, нестача опадів, вони повинні були
застосовувати хоча б превентивні методи. Тобто, обмежити заселення Криму
росіянами, обмежити кількість військових навчань, раціонально використовувати
воду, не розвивати активно літній сезон. За одне тільки літо приїхало близько
3,5 мільйонів туристів.
Крім цього, постає нова серйозна
проблема - опалювальний сезон. Чи зможуть окупанти його забезпечити? Оскільки
для запуску системи, необхідна велика кількість води.
Чого
намагається досягти РФ, звинувачуючи Київ у «водній блокаді»?
Природно, вони хочуть отримати воду з
Північно-Кримського каналу, яка потрібна їм для промислових і технічних потреб,
для продовження мілітаризації півострова. Вони Крим розглядають не як
рекреаційний регіон, а як мілітаризований. А без води вони не можуть розмістити
всі свої військові частини, проводити навчання. Цей фактор веде до загрози не
тільки стосовно України, але і Європи.
Поясніть,
чому ж не можна подавати воду в Крим?
Не можна подавати, щоб в першу чергу
забезпечити безпеку в Чорноморському регіоні і зокрема на материковій частині
України, адже агресія росіян не припинилася. РФ продовжує проводити агресивну
політику щодо української держави. І тому, тут важливо не подавати воду, і
сприяти збереженню чіткої позиції міжнародного співтовариства.
Ми повинні розуміти, що, не подаючи
воду, ми гальмуємо процес заселення Криму росіянами, тобто відбувається заміщення населення, Таке заміщення наелення є
міжнародним злочином. Ми також гальмуємо процес мілітаризації, адже вона теж суперечить міжнародному праву.
З іншого боку, ми звичайно думаємо
про наших громадян, але ми повинні розуміти, що та загроза, яка нависла над
Україною в цілому буде тільки посилюватися через наявність води в окупантів.
Тому в цілях національної безпеки України не повинна подавати воду.
Який ви
можете дати прогноз щодо ситуації з водою в Криму? Що буде через, умовно
кажучи, рік?
Ситуація з водою складна. Води стає
все менше. Росія витрачає величезні ресурси для виклику штучних опадів, коли
використовують уже хімічні і фізичні способи, наприклад, за допомогою літаків.
Але це дуже затратно, що сильно впливає на бюджет РФ і робить Крим надто
дорогим в утриманні.
Але при всьому тому, вже сьогодні діє
опріснювальна станція в Армянську, де вони опріснюють воду зі свердловин і
використовують її в промислових потребах, але той розсіл, який вони отримують
після опріснення, скидають в Сиваш. Це веде до погіршення стану флори і фауни.
Крім того, є інформація, що вони готуються ставити опріснювальні установки в
Миколаївці, щоб забезпечити Сімферополь водою. Але в цьому випадку, це теж може
завдати значний збиток, оскільки саме в тих регіонах, в Чорному морі,
формуються важливі молюски, мальки та водорості.
Думаю, що Росія буде вживати всіх
заходів, щоб дістати дніпровську воду. Адже Крим - це іміджевий проект Путіна,
і він буде вкладати величезні бюджетні ресурси, щоб забезпечити його водою.
Однак, підкреслюю, що наразі, припинення водопостачання по каналу - один із найголовніших інструментів у
деокупації Криму. Я вважаю, що Україна повинна зробити все, щоб не піддаватися
тиску РФ і вести активну контраргументаційну зовнішню політику, аби міжнародне
співтовариство не схилилося до підтримки РФ в цьому питанні і не почало
дипломатично тиснути на Україну.
Тетяна Подворняк, «Час Таврійського»
Коментарі
Дописати коментар