Як я до зоопарку ходив

 

Центральний вхід до Київського зоопарку. Світлина: Е. Оринич

Тієї середи я був вільний від навчання і подумав: а чому саме не відвідати б столичний зоопарк? Не гаючи часу поїхав на Шулявку. Я вже був у київському зоопарку, але десь років 5 потому, і він лишив у моїй пам'яті неоднозначні емоції, бо наче не такий різноманітний, як миколаївський, проте все ж таки наявність слона й екзотичних птахів мене тоді дуже підкорила.

Біля кас було порожньо, що було досить незвично. Невже пандемія коронавіруса розлякала всіх? Я постукав у віконечко каси №3:

- Добрий день, будь ласка, 1 квиток, - швидко промовив я.

- 50 грн, - у тому дусі відповіла касирка і додала, що сьогодні День відвідувача -  усі квитки по 50 грн.

Ще мить і я нишпорив по кишеням своєї куртки, аби знайти банківську картку, ще через декілька секунд простягаю касирці "Картку киянина".

Квиток мій.  І ось  звіринець.

Пожовкле листя шурхотіло під ногами. Помітив порожні клітки та вольєри. "Оце так прийшов, і подивитись немає на що", - подумав я. На першому перехресті повернув праворуч, і побачив невелику групу людей, яка була прикута увагою до скляного вольєру. Там жила пара бурих ведмедів. Це ж та відома родина клешоногих - Потап та Настя! Пара з’ясовувала стосунки. Людей було небагато, переважно дітлахи з батьками. Соціальної дистанції, звичайно, ніхто не дотримувався, і масок на обличчях у людей я теж не помітив. 

Потап та Настя. Напевно один із найвідоміших мешканців київського зоопарку. 

Світлина: Е.Оринич                     

 Дивлюсь на ведмедів, радію як дитина, і помічаю як жіночка з маленьким хлопчиком роздивляється та розповідає хлопчику про цього хижака. "Ви, напевно, не вперше у київському зоопарку?" - трохи невпевнено питаю жіночку. "Не вперше, але все як востаннє, - зітхає жінка - раніше у радянські часи зоопарк був куди краще, а зараз маємо, те що маємо. Ще коли Черновецький (один з колишніх мерів Києва – прим. авт;) був "у руля", то зоопарк був трохи краще, ніж зараз, а потім чи то тварини похворіли і загинули, або перепродали у приватні руки" - резюмує моя співрозмовниця.

 

Далі по маршруту були маєтки лева та тигра, але тварини поховалися. Кажуть, у них зараз шлюбний період, тому левиця вкрай неохоче виходить до відвідувачів.

"Це не вся колекція тварин, багато хто  не представлений у експозиції, а у деяких тварин-шлюбний період, і, відверто кажучи, наразі київський зоопарк переживає не найкращі часи. Проте віримо, що ми зможемо оновитися, бо вже є певний проєкт реконструкції, збудовано паркувальний майданчик. Нам є над чим працювати", - зауважила працівниця зоопарку.

 

Пригадалися слова заступника голови КМДА Валентина Мондриївського, що  сьогодні звіринець відбудовується за європейськими стандартами за досвідом Німеччини та Швейцарії. Як писала столична преса, «до кінця 2023 року, тобто за чотири роки повинні побудувати адмінбудівлю, паркінг, каси, павільйони "Тераріум" і "Мадагаскар" з штучними водоймами, з водоспадами, павільйон спільної експозиції Нової Гвінеї, Мадагаскару і Комодо, інженерні мережі, індивідуальні теплові пункти і котельні». Реконструкція триває не один рік. Ще у 2017 році київська влада виділила 200 млн гривень. А наразі вже укладено третю угоду. Згідно з даними системи «Прозоро», як зазначають «Наші гроші», новий тендер виграно на суму 802,84 млн грн.

 

Цього дня мені не судилося побачити не тільки левів з тиграми, а й слона. Проте замість нього я помітив чудових альпак, антилоп, гімалайських поні.

Альпака. Світлина: Е. Оринич

Поні. Світлина: Е. Оринич

Пройшовши далі-помітив велику алею, уздовж якої були вольєри з різноманітними тваринами-хижакам. Територія звіринця досить простора, тут навіть розташовані кавові автомати, точки продажу солодкої вати. Присівши на лавку, я ласував горячим шоколадом з кавоатомату. Відвідувачі невеликими групами ходили по території, навкруги доносилися звуки тварин.

Дикі качки. Світлина: Е. Оринич

А далі була зебра! Вона доволі швидко пересувалася по периметру вольєра, граціозно демонструючи своє "смугасте вбрання". А її сусідом трохи далі був флегматичний тібетський як. 

Тібетський як. Світлина: Е. Оринич

Поруч із яком розташувався верблюд, який не підходив близько до відвідувачів, проте мені все ж таки вдалося зробити світлину. А поряд табуном бігали коні.

Верблюд. Світлина: Е. Оринич

Кінь Пржевальського. Світлина: Е. Оринич

Київський звіринець має всі шанси на нове переродження за умови, якщо буде відповідне фінансування і певна увага з боку влади. Адже свій шлях столичний зоопарк пройшов від звичайного звіринця до найбільшого зоопарку Європи. І всю історію життя київського зоопарку пам’ятають його охоронці – Лев і Зубр - велетенські скульптури Юрія Рубана, що постали на вході до звіринця ще в далекому 1968 році.

Едуард Оринич, "Час Таврійського"