Віталій Воронюк: Як сказати «ні» та ще 100 інструментів успішного спілкування
Сьогодні за філіжанкою кави в освітньому центрі «Ремарка» спілкуємося з видатним риториком, викладачем школи громадських та політичних лідерів при фонді «Україна - ЮНЕСКО» Віталієм Воронюком.
Пане Віталію, на скільки
мені відомо, за освітою ви філолог, але саме риторику називаєте справою свого
життя. Чому?
Так, я отримав освіту за фахом «Філолог. Викладач української мови та
літератури», але моєю пристрастю є практична риторика як інструмент вирішення
нагальних проблем. На думку видатних риториків, лише 10% успіху спілкування
залежать від слів, які ми обираємо, але не слід думати, що це не так вже і
важливо. Слова розташовані на верхівці комунікаційної піраміди, і від вміння
ними оперувати залежить, чи спрацюють інші 90% – невербальні сигнали. А в поєднанні
першого та другого отримаємо стовідсотковий успіх спілкування в будь-якій
ситуації.
Чи є якийсь універсальний спосіб переконати
певну людину, схилити її в перемовинах на свій бік?
Можу сказати, що практична риторика дає людині великий арсенал інструментів,
і кожен, подібно до молотка або викрутки, підходить для певної ситуації більше,
аніж інший. В риториці все базується на класичному методі переконання. Усього
їх більше десяти, але вам вистачить і п’ятьох. Їх можна міксувати,
пристосовуючи до кожної конкретної ситуації. Але навіть повна обізнаність не
гарантує вам стовідсоткового успіху в спілкуванні. Перші перемоги приходять
тоді, коли ви не тільки маєте теоретичні знання, а ще й вмієте їх артикулювати,
тобто бачити їх прояви в навколишньому світі. Після того, як ви навчилися
розрізняти, якими засобами – свідомо або несвідомо – користуються люди в вашому
оточенні, ви зможете застосовувати їх на практиці. І коли кожен другий акт
комунікації буде завершуватися вашою перемогою, ви досягнете рівня майстра.
Як сказати «ні», коли ти точно знаєш, що маєш на
це право, але не можеш переступити через свою мораль, виховання, не хочеш
зіпсувати відносини?
Питання цікаве і розповсюджене. Як мінімум, серед моїх слухачів. Зрозуміло,
що в простій ситуації – там, де можна сказати «так», ми погоджуємося і
допомагаємо. Але бувають випадки, коли твоє «ні» може мати негативні наслідки:
втрата довіри, втрата відносин тощо. І вміння відмовляти – це достатньо
серйозна соціальна навичка. Вона не з’явиться за один день, її треба виробити. Але
загальні мої поради будуть звучати наступним чином.
Перша порада – підсильте свою позицію. Коли до вас неодноразово звертаються
за тим, що ви не можете зробити, це є сигналом, що у вас слабка позиція. З
точки зору практичної риторики, легший спосіб підсилити її – взяти паузу. Можна
сказати «мені треба трохи подумати», «я дам відповідь завтра», «я повинен
замислитись на секунду». Тоді тому, хто звертається, буде зрозуміло, що ваша
відповідь не буде спонтанною або необдуманою. Таким чином ви покажете, що ви
відповідально ставитеся до власних слів.
Друга порада: не відмовляйте простим «ні» – аргументуйте своє рішення.
Поясніть, чому саме ви не можете виконати те, про що прохають. І остання порада:
якщо ви можете, запропонуйте альтернативу. Порадьте інший спосіб вирішення
питання, познайомте з людиною, яка може допомогти. Таким чином, ви не залишите
людину в безвихідному становище і покажете, що, хоча ви і не можете посприяти
напряму, вам не все одно.
Ви сказали, що важливим чинником успішних
перемовин є сильна позиція. Як ще, окрім грамотної паузи, можна її підсилити?
Звісно, сильна позиція відіграє велику роль в тому, чи вас почують, і чи
зрозуміють важливість ваших слів. Тож, на одному рівні з паузою можна
використовувати повтор – делікатний інструмент, з яким треба бути обережним.
Свою думку треба повторити із певним маркуванням по типу «я знаю, що вже казав
це, але мушу наголосити ще раз». Без цієї ремарки повтор не буде вагомим.
Ще один впливовий метод – апеляція до людей або до лідера думки. В першому випадку ви спираєтеся на масовість, спрацьовує стадний інстинкт: «більшість людей з тобою не погодяться», «всі твої колеги вважають, що» та таке інше. Другий варіант – це посилання на слова авторитета. Тут важливо замислитися, хто саме є лідером думки для вашого співрозмовника, адже у вас можуть бути зовсім різні думки та ідеали, а ваша задача – вплинути на нього, спираючись на слова тих, кого він поважає та на кого рівняється. І це дуже важливе правило в риториці – ви завжди маєте аналізувати і використовувати лише ті методи і інструменти, які спрацюють на конкретній людині або спільноті.
За розмовою час летить непомітно, ось вже до «Ремарки» заходять перші студенти пана Віталія, і ми з ним крокуємо до зали, щоб розпочати заняття. В кімнаті досі пахне кавою…
Альона Чепурко, «Час Таврійського»
Коментарі
Дописати коментар