За лаштунками подіуму. Розмова з професійною манекенницею.

 

Кристина Кормашова, модель. Світлина з її власного архіву

У кінці XVIII початку XIX століть виникає поняття «модельний бізнес». Торговці одягом демонстрували свої товари на грубих манекенах. Видовище було не дуже презентабельне. Тому народилася ідея запрошувати на «живі демонстрації» молодих дівчат. Після І Світової війни дизайнери Крістіан Діор, Коко Шанель та інші активно використовували манекенниць в індустрії моди. У цій професії платили досить гарні гонорари. Окрім того манекенниці викликали шанобливе ставлення.

 

Більшість людей романтизують й ідеалізують індустрію моди та життя моделей. «Час Таврійського» вирішив поспілкуватися з перспективною представницею модельного бізнесу та зрозуміти реалії модельної індустрії. Кристина Кормашова почала працювати у сфері модельного бізнесу у 14-15 років. Зараз їй 21. «Модельна індустрія є тією сферою, де картинка  є набагато важливішою, ніж людина, яка зображена на ній», - розповідає дівчина.

 

Чи відчуваєте ви тиск зі сторони індустрії та модельної агенції з приводу того, як ваше тіло повинно виглядати?

 

Так, звичайно. По-перше, це індустрія, в якій ти маєш виглядати шаблонно. Ти можеш повністю забути про те, як ти себе почуваєш, про свою індивідуальність. В тебе є параметри, за якими ти зобов’язаний слідкувати. У суспільстві ідеальними параметрами вважаються 90-60-90, але у модельної індустрії таких мірок ніколи не було.

 

Талія повинна бути до 60 см, в ідеалі 56-58 см, в стегнах десь до 88 см. При таких параметрах ти можеш просинатись, дивитись на свої груди і запитувати: де вони, бо їх зовсім немає. Чи це нормально для жінки жити без грудей? Я навіть пам’ятаю діалог із моєю подругою також моделлю. Вона нервувала через те, що у її бойфренда груди були більшими, ніж у неї. Загалом так, це постійний тиск, тому що тебе контролюють, приєднуються до твого електронного щоденника.

 

Що ви маєте на увазі під електронним щоденником? Соціальні мережі або щось інше?

 

Ні, це додаток «Fatsecret». У ньому ти можеш обирати продукт та бачити його калорійність. Ми працюємо з моїм агентом так, що я надаю йому доступ до свого облікового запису, щоб він міг бачити, що я їм. Якщо я ненароком додала картоплю фрі, то мені одразу дзвонять та кажуть: «У нас  сьогодні якесь свято?» Частіше за все моделі хворіють на розлад харчової поведінки, а саме компульсивним переїданням: ти просто через нерви не можеш зупинитися їсти. Або в тебе навпаки нервова анорексія, коли ти через нерви взагалі не можеш їсти.

 

Відчуваєте ви наслідки впливу модельної індустрії на ваше ментальне та фізичне здоров’я ?

 

Ментальне так. Мені довелося пройти через багато проблем. Раніше я засмучувалась через «проблеми білих». Наприклад, «О Боже мій, в мене зламався ніготь!» або щось у такому плані. Але через моделінг я позбавилась такого ставлення до життєвих обставин. Почала більш-менш лояльно ставитися до критики. Якщо хтось перед шоу мене запитає спочатку спокійним голосом, де моя точка на подіумі, але я відповім якось невпевнено, а потім мене спитають більш голосно, щоб я просто не провалила шоу, то раніше я одразу почала б плакати, зараз такого нема. Стрес є, але він проходить сповз мене, я більше не тону в ньому.

 

Погоджуєтесь ви з тим, що індустрія моди занадто концентрує свою увагу на стрункості моделі та пропагує нездорові стандарти краси?

 

Якщо ти не можеш конкурувати з однією групою, ти можеш або перейти в іншу як plus-size модель, або просто не марнувати свій час у моделінгу та знайти собі іншу роботу. Але так, модельна індустрія є тією сферою, де картинка набагато важливіша, ніж людина, яка зображена на ній. Так, можливо народитись із параметрами ідеальними для моделінгу, але таких людей 1-2 на мільйон. Я колись наштовхнулась на голосування, де основною метою було змінити параметри моделей через те, що такі параметри не є людськими. Ти доводиш себе до такої грані, коли просто боїшся людей через те, що вони можуть запросити тебе випити пива, але ти вже заздалегідь вивчила, що «Corona» - це саме дієтичне пиво. Найкалорійніше - це темне пиво, а чим більша міцність алкоголю, тим ще більше додається калорій.

 

Чи вірити ви в те, що попри конкуренцію моделі можуть вступати у близькі стосунки з іншими моделями ? Якщо не вірите, то чому?

 

Це можливо, якщо ви заздалегідь знаходитесь на спільному контракті, але це буває дуже рідко. Загалом ваші графіки не будуть збігатися. Коли ти у Китаї, вона ще три місяці буде у Лондоні, коли ти повернешся до України, вона вже буде в Парижі. Модельні агенції зацікавлені тільки в заробітку грошей,  їм байдуже на твоє особисте життя.

 

Ви погоджуєтесь з тим, що люди, які не є частиною модельного бізнесу ідеалізують та романтизують його?

 

З приводу цього нещодавно розмовляла з одним хлопцем, який думав що всі моделі якісь дурні та егоїстичні. Він навпаки не ідеалізував образ моделі, а саме пригноблював. На мою думку, робота людини не описує її внутрішній світ.

 

Професія - це те, чим людина заробляє собі на хліб. Усі думають, що це дуже легко. Ти мандруєш країнами, живеш у класних готелях, заробляєш багато грошей. Життя моделі - рай, але насправді це не так. Ти відпрацьовуєш кожну копійку, яку на тебе витратила агенція, ти нічого не їси  та спиш 2-3 години. Якщо тобі кажуть, що ти місяць будеш у Парижі, це не означає, що ти матимеш тиждень роботи, а три тижні десь відпочивати біля Ейфелевої вежі. 

Які головні плюси індустрії ? 

Гроші (сміється) 

Тільки гроші?

 

Ні, як людина, яка з самого дитинства малювала одяг на ляльках, для мене головним плюсом є дизайнери. 

Щоб саме ви хотіли  змінити у модельному бізнесі?

Моделей (сміється) 

Чому саме моделей?

Тому що не так відносини руйнують дизайнери, як самі моделі. Дуже часто критика - це найменше, що ти можеш почути від інших дівчат. Тебе можуть розібрати на кістки та знову зібрати. Подивитись на тебе ніби через рентген, як на жалюгідне страховисько, що ти сам починаєш у це вірити. Перестаєш поширювати свої фотографії в мережі. Ти починаєш по тисячу разів дивитися в дзеркало, щоб зрозуміти що так, вони мають рацію, я насправді страховисько.

 

Якщо поряд з тобою не буде людини, яка просто скаже «забий» або «вони не праві»,  то згодом ти почнеш вірити у свою жалюгідність. Головне, що я хотіла б змінити - це просто людське ставлення один до одного.

 

Погоджуєтеся з тим, що вікова норма для старту моделі є здоровою та етично правильною, а саме вік 12-14 років?

 

Судячи з того, що дуже багато моделей закінчують свою кар’єру у 25 років, моя відповідь так і ні. Є деякі юні дівчата, які дуже серйозно ставляться до своєї роботи, але є ті, які потрапляють у середовище, де нема батьківського контролю. Вони починають приймати наркотичні речовини та розпивати алкоголь. В Азії в клубах у тебе не питають паспорт, тому ця дитина, інакше її не назвеш, перестає себе контролювати та наражає своє життя на небезпеку. У моєї подруги є історія про те, як вона врятувала 15-річну дівчинку-модель у туалеті клубу. Дівчина через передоз наркотичних речовин в організмі могла померти. Вона лягла на спину та ледь не захлинулася власною блювотою.

 Що ви порадили б іншим моделям на самому початку їх кар’єри ?

 

Перше, любити та цінувати себе. Друге, працювати не заради грошей. Звичайно, всі розуміють, що тобі платять, але ти маєш робити це не заради свого портфоліо та не заради інших людей. Ти маєш бачити свою професію як свого найкращого друга.       

Ви  хотіли б додати щось з приводу моделінгу загалом ?

 

Людина має тисячу разів подумати, чи насправді вона бажає займатись цим. Це не буде роботою, яка супроводжує тебе все твоє життя, це робота «від» і «до». Ти або встигнеш щось зробити, або ти марнуєш свій час, нерви та найголовніше - ти марнуєш свій шанс справді стати кимось у чомусь.

фото модель та акторка Хантер Шафер. 

Світлина з відкритих джерел

Наприклад, Хантер Шафер - зараз є дуже популярною особистістю. Багато людей знають її як трансгендерну активістку, яка зіграла роль Джулс у новому американському серіалі «Ейфорія», але спочатку вона була саме моделлю. Також вона є талановитою художницею та дизайнеркою-початківцем. Саме моделінг відкрив для неї світ акторського мистецтва та творчості. Хантер є для мене прикладом того, як ретельно треба працювати над своїм ім’ям та образом, над тим, як інші люди тебе бачать. Вона казала, що внутрішні моральні частини людини є важливими, але все ж не треба думати, що тебе ніхто не бачить, іноді твоє зовнішнє може настільки приголомшити навколишній світ, що це переверне твоє життя як і сталося в акторки Шафер. Якщо вона не була б сама собою, її не запросили б на кастинг «Ейфорії» і тоді про неї не дізнався б весь світ.

 

Аліка Ахвледіані, «Час Таврійського»