Андрій Козаченко: «Модернізовувати старі шахти ніхто не буде»

 

Андрій Козаченко (ліворуч). Світлина: Даніїл Тюлькін

У далекому 1988 році Андрій Козаченко прийшов на практику підземним електрослюсарем на шахту «Ювілейна». А в 1992 році закінчив Криворізький національний інститут і повернувся на копальню гірничим майстром, а потім з 1992 до 2011 працював на посадах дільниці з видобутку вугілля: гірничим майстром, помічником керівника дільниці, заступником керівника дільниці, керівником дільниці. «Наша ділянка була однією з кращих. Ми займали призові місця з видобутку – видавали по 80 тисяч тон вугілля на місяць», - згадує Андрій Козаченко. Потім він працював заступником директора з виробництва, головним інженером гірничого підприємства. Свою трудову діяльність закінчив директором шахти, на якій пропрацював рівно 3 роки.

Про закриття копалень в Україні, про досвід Великої Британії та Німеччини у реформі вугільної галузі, про інвесторів та «закон про олігархів» Андрій Козаченко в інтерв’ю «Час Таврійського».

 В Україні 33 державних шахти, 29 з них неприбуткові. Держава обіцяє трансформувати шахти і населені пункти навколо них. Чи буде те ж саме робити приватний власник?

Приватні шахти, які знаходяться в нашій області (Дніпропетровській – прим. ред.) прибуткові за рахунок навантаження і новітніх технологій. А державні в більшості працюють за старими технологіями. Наприклад, шахти Луганщини збудовані на початку XX ст.. Наша шахта «Ювілейна» запрацювала у 1970 році і проектувалася з урахуванням конвеєрного ланцюга.

А на тих старих шахтах вугілля досі возять вагонетками. За рахунок застарілих технологічних ланцюгів собівартість вугілля зростає, тому старі шахти вимушені продавати вугілля нижче собівартості, отже, є збитковими. А різницю між собівартістю та ціною продажу вугілля компенсує держава. Модернізувати старі шахти теж ніхто не буде, тому що це не вигідно, бо є більш сучасні види видобутку енергії.

 А що з приводу трансформації?

Візьмемо, наприклад, наше місто Першотравенськ. Воно було побудоване для того, щоб тут працювали шахти. Привезли людей з усього Радянського союзу. Побудували будинки, школи, садочки, лікарні. І люди на цих шахтах весь час працюють. Місцевий бюджет наповнюється за рахунок податків від заробітної плати. І якщо зараз шахти закриються, рівень життя у місті значно знизиться.

На державному рівні була прийнята програма «правильної трансформації», але вона ще не працює. Також існує пропозиція, щоб на базі поверхневих комплексів шахт побудувати нові заводи. Якщо нічого з цього не буде зроблено, молоді люди виїдуть з Першотравенська в інші міста або закордон.  

Держава повинна створити такі умови, щоб бізнес працював з прибутком. Зараз вона не встановила «правила гри», за якими бізнесмени  готові були б вкладати свій прибуток у розвиток промисловості, виділяти гроші в якусь сферу і знову ж отримати звідти прибуток.

Шахти, які ще мають пласти вугілля, держава буде передавати в приватну власність. Чи буде це цікаво бізнесу, враховуючи, що наша країна з видобутку вугілля знаходиться на 14 місці?

Основне питання - прибуток. Якщо з 29 неприбуткових шахт отримаємо 5-6 прибуткових за рахунок модернізації, то інші копальні треба просто закрити. Зараз держава злякала приватних підприємців своїм новим законом про статус олігархів. Вони можуть побоюватися вкладати гроші.

Коли об’єднання «Павлоградвугілля» передали в приватну власність, то власник отримав кредит, вклав інвестиції і шахта відпрацювала грошову позичку. Прибуток був завжди, але для початку ці гроші були віддані на розвиток виробництва: купували сучасні очисні та прохідницькі комбайни, стругові установки, конвеєра, очисні комплекси тощо. За рахунок цього збільшився видобуток вугілля.

Зараз у нашому місті є опальні, які відпрацьовують свої запаси. Шахта «Степова» відпрацює свої запаси через 2-3 роки. Є в нашому регіоні ще шахта ім. М.І. Сташкова, там запасів більше, але власник визнав їх видобуток недоцільним, тому що ці пласти малопотужні. «Зелена» енергія більш вигідна. Вітер, сонце, вода безкоштовні. Звідси і високий прибуток та інтерес.

Чи може наша країна повторити досвід Великобританії 1984-1985 років: уряд проводив радикальну реформу вугільної галузі, були страйки шахтарів і навіть загиблі під час протестів?

В Україні було дуже багато страйків. Причиною - затримка заробітної плати. Але раніше держава була більш залежна від вугілля, ніж зараз. Якщо раніше шахтарі починали страйкувати, то це блокувало енергетичну галузь. Сьогодні енергію можна або купити, або отримати з інших ресурсів. Тому страйків не буде.

Щодо Великої Британії або Німеччини. Ці держави вклали дуже великі гроші в закриття старих шахт. Надали високий соціальний захист. Німеччина заздалегідь створила програму по зупинці гірничих підприємств. 

На мою думку, в нашому регіоні страйків не буде. Когось переведуть на інші підприємства, хтось вийде на пенсію.

Країна в разі відмови від видобутку вугілля, буде переходити на альтернативні джерела енергії. Як довго ми будемо йти до цього?

Десь 30% енергетики вже «зелена». Залишається невелика частка 5% –10%. Але закрити всі вугільні підприємства зараз не можна, тому що потрібне регулювання енергетичної системи. Можна мати 70% «зеленої» енергії, але решта 30% мають виходити від ТЕС, щоб регулювати рівномірний рівень подачі електроенергії.

Чи будуть готові шахтарі навчатися та опановувати нові спеціальності для нового працевлаштування?

Вже опановують. У мій час ми розуміли, що вугільна промисловість – це прибуткова ніша. Там платять великі гроші. Були навчальні заклади, а зараз багато з них закрито. Немає стільки інститутів, спеціальностей. Молодь переходить в інші сфери, які на сьогодні більш престижні.

Чи є шанс створити потужну інфраструктуру без підприємств з видобутку вугілля?

Знову ми повертаємося до робочих місць. Україна розвиває сільське господарство, у нас дуже багато полів. Люди обробляють ділянки, сіють, отримують прибуток. Це одна з галузей, за рахунок якої живе Україна.

Друга ніша – це руда, метал, вугілля. Руда ще є, але потужності і технології впали. На металургійних заводах невисокі зарплати. В основному добувають руду, але її якість не стала кращою. Зараз Німеччина, Італія і навіть Китай виробляють більш якісний метал. В армії колись іронізував над китайським АКМ – він нагрівався і погано стріляв. (усміхається) Для шахти ми купили китайський комбайн і він місяць працював без заміни зубків. А на вітчизняних комбайнах прохідник за робочу зміну міняє по 10 зубків.

Україні потрібні нові технології, хоча вони призводять до скорочення робочих місць, але собівартість продукції буде знижуватися, тоді продукція буде конкурентоспроможною на світовому ринку. Можу ще додати, що потрібно весь час вчитися і бути освіченим. Тоді кожен з нас зможе гідно представляти країну, а також отримувати високу заробітну плату.

Даніїл Тюлькін для «Час Таврійського»