Про людяних монстрів: рецензія на фільм «Годзілла проти Конга»

Постер фільму «Годзілла проти Конга»

20 травня в світовий прокат вийшов бойовик «Годзілла проти Конга» – нове творіння американського кінорежисера Адама Вінгарда.

Сюжет розгортається навколо епічного протистояння між культовими монстрами – гігантською горилою Кінг-Конгом і не менш масштабною ящіркою Годзіллою. За великом рахунком, вони є символами двох різних культур – американської та азійської, відповідно.

У фільмі зіграли зірки першої величини (Олександр Скарсгард в ролі невдахи-дослідника Нейтан Ліда, Ребека Холл в ролі доктора Ілен Ендрюс, Міллі Боббі Браун в ролі дівчинки-підлітка Медісон Расел, Брайана Тайрі Генрі в ролі подкастера і т. д.). Їхня гра хоча й не викликає претензій, проте персонажі вийшли доволі клішованими та неяскравими. Тут вам готовий набір, який починається з підлітків-бунтівників, які рятують світ, поки дорослі в паніці, і закінчуючи нерішучим науковцем, який не може наважитись зізнатись в свої почуттях доктору Ендрюс.

Кадр з фільму «Годзілла проти Конга»

В очі також кидається неправдоподібність одного моменту. Люди живуть у відносному майбутньому, відправляють групу вчених в експедицію на сповнений чарівною енергією острів, конструюють всесильні високотехнологічні машини, але от невдача! Їх можна вивести з ладу перелитою склянкою води (чому б і ні?)

Загалом, фільм є різновидом кіноатракціонів – стрічок, головна ставка в яких робиться не стільки на сюжет, скільки на графіку та видовищні спецефекти. «Годзіллі проти Конга» цього явно не позичати. Її головним призначенням -  розважити глядача, не навантажуючи його занадто глибокими сенсами та інформацією, яку важко переварити. До того ж, візуальна частина фільму не викликає жодних дорікань – загальна картинка дуже красива.

Кадр з фільму «Годзілла проти Конга»

Не зважаючи на це, в фільмі є конфлікт і, як ніколи актуальна нині, екологічна проблематика (два доісторичні чудовиська борються зі справжнім злом, втіленням людського втручання у справи природи, а саме електронною Годзіллою). Цей момент відкидає нас до перших стрічки, в яких з’явились культові горила і ящерка. Ті Кінг-Конг та Годзілла були не про видовищні поєдинки, не про вражаючі спецефекти (закриємо очі на шалені для того часу суми, адже не це головне), а про людську жадібність, жагу до влади і споживче ставлення до природи.

«Годзілла проти Конга» є гарною історією про те, що величезні чудовиська можуть бути більш людяними, ніж деякі гомо сапієнси, що людство може стати кращим і має шанс на свій хепі енд, і що круті батальні сцени, приправлені потужною графікою – вічна класика.

 Аліна Шененко, «Час Таврійського»