У
маленькому селищі міського типу «Новодонецьке», поблизу Краматорська, станція
«Легендарна» та «Легендарненське» зерносховище вважаються визначними пам’ятками
та візитівками. І справді, під’їжджаючи до селища з різних сторін, видніються
бункерні ємності величиною з двадцятиповерховий будинок. Хоча максимальна кількість
поверхів у селищі – п’ять. Складається враження, що Новодонецьке має свою
залізо-бетонну стіну, яка нібито обороняє місто.
Світлина з відкритих джерел
Зерносховище
було введено в експлуатацію в 1975 році. За радянських часів воно було
найбільше в Україні та третє за величиною у Європі. «Елеватор розрахований на зберігання 150 тис. т зерна й
щодобове відвантаження по 2 тис. т (більше 30 вагонів). Але зараз елеватор працює в найкращому випадку
на третину своєї потужності й завантажує декілька одиниць автотранспорту й до
5-6 вагонів на добу, які вивозяться на Покровськ у складі збірних вивізних
потягів», - так нам каже Вікіпедія. Дивно, але за все своє життя всередині я не була
жодного разу. Адміністрація дуже рідко дозволяє простим охочим та групам
екскурсій відвідувати це місце, щоб уникнути нещасних випадків.Світлина: Марія Дрозд
Місцеві
вже звикли засинати уночі під гул елеватора – «це відвантажується зерно на
Покровськ або Олександрівку» - пояснюють тутешні. «Іноді ми навіть шуткуємо з
сусідами, коли чуємо гуркіт у суміжних квартирах, типу « У вас там що, елеватор
завалився?»
Перевезення
зерна відбувається завдяки станції «Легендарна», яку розділяє з зерносховищем
усього лише чотири колії. У Новодонецьку немає жодної людини, яка не мала б у
своїй телефонній галереї фото з потягами на задньому фоні. Назву станції
пов’язують з «легендарною» Червоною армією. Сюди вантажним залізничним і автотранспортом
також потрапляє вугілля з шахт «Піонер», де працюють майже всі чоловіки селища.
Світлина: Марія Дрозд
Зараз
важко уявити тут великий потік людей або довжелезну чергу до каси, але раніше
тут зупинялися і пасажирські потяги. У 90-х роках по декілька рейсів на добу
через «Легендарну» курсувало багато приміських сполучень: Красноармійськ –
Дубове, Легендарна – Золоті Пруди та ін. З дитячих спогадів я пам’ятаю як
прибігала сюди без всілякої мети, просто щоб подивитися на диво: гігантські
вагони з неймовірною швидкістю пересувалися по тонесеньким коліям, а я
заворожена спостерігала поодаль. На жаль, я подорослішала і станція також
змінилася. Тепер пасажирські потяги тут більше не проїжджають та й рух
вантажних можна дуже рідко побачити.
Окрім
станції «Легендарна» в Україні існує багато схожих об’єктів, важливих у
минулому, але нікому не потрібних зараз. Через відсутність людей це місце стало
осередком перебування наркоманів та алкоголіків, тротуари, сходи, перон та сама
будівля знаходяться в занедбаному стані, не важко й травмуватися, особливо
дітям, які приходять у пошуку нових вражень туди «куди мама заборонила ходити».
Світлина: Марія Дрозд
Світлина: Марія Дрозд
«Легендарна»
станція відома нашим предкам, але не нам. Вона стабільно виконує свої
обов’язки, хоч і в мінімальних обсягах. Досягши свого піку, вона згасає, а
можливо, цей «пік» ще не настав?
Марія Дрозд, «Час Таврійського»
Коментарі
Дописати коментар