Без тюльпанів у «Жіночий день»? У Раді оголосили новий законопроект про зміну свят
13-го лютого на розгляд до Верховної Ради було подано
законопроект
про зміну державних свят 8 березня, 1 та 9 травня.
Тільки вщухнули
суспільні дискусії стосовно святкування Різдва, як починається реформування
інших свят. Автори проекту запропонували замість Міжнародного жіночого дня 8-
го березня зробити офіційним свято День української жінки 25-го лютого, на
честь дня народження Лесі Українки. Як відомо, у Європі існує Міжнародний
жіночий день, проте він не має статусу офіційного свята та вихідного дня як у пострадянських
країнах.
1 травня та День
перемоги пропонується не святкувати, натомість відзначити 9 березня, як
«Шевченків день», до дня народження Тараса Шевченка, та другу неділю травня –
День матері. «Слід позбутись минулих рудиментів щодо святкування «Дня перемоги
над нацизмом у Другій світовій війні» 9 травня, що використовується московським
режимом як головне ідеологічне обґрунтування агресії під гаслами «боротьби з
нацизмом і фашизмом». Закінчення Другої світової війни на європейському фронті
у світі відзначається 8 травня. Однак в інших державах це не святковий, а
траурний день пам’яті десятків мільйонів загиблих. Відповідний характер слід повернути
і Україні, що дозволяє обійтись без святкувань на кістках і скасувати вихідний
день. Залишивши лише «День пам'яті та примирення» 8 травня, без вихідного дня,
як це передбачено Указом Президента №169/2015…» - йдеться у пояснювальній записці законопроекту.
Реакція на подані
зміни у більшості випадків була позитивною. Зокрема, колишній голова
Українського інституту національної пам’яті, Народний депутат України Володимир
В’ятрович у коментарі виданню «Правовий контроль» вважає, що депутати,
як і громадськість, не готові до прийняття таких змін, проте це вірний напрямок,
протилежний від країни-агресора. «8 березня - одне з радянських свят, яке ми
продовжуємо відзначати в форматі, передбаченому радянськими і російськими
традиціями. Водночас я не проти говорити про права жінок. Потрібно говорити про
їхні права. Але я вважаю, що формат 8 березня як вихідного дня робить його радянським
святом», - наголошує він.
Своєю думкою у
коментарі для «Час Таврійського»
поділився Анатолій Щербань, історик, доктор культурології, завідувач кафедри
історії, музеєзнавства та пам'яткознавства Харківської державної академії культури:
«Я однозначно проти того, щоб нині відзначалися на державному рівні свята 8
березня, 1 травня і 9 травня. Адже всі вони в тому вигляді, до котрого ми звикли
– породження радянської пропагандистської політики, можуть викликати в частини
українців середнього і старшого віку позитивні спогади про життя за часів СРСР
(коли вони були юними чи молодими і некритично сприймали оточуючий світ). Саме
такі спогади дуже часто використовують російські пропагандисти під час
просування вигідних країні-агресору наративів. І, як бачимо з оперативних
звернень компетентних органів, частина мешканців нашої держави під їхнім
впливом навіть готова на державну зраду».
Щодо питання 8-го
березня, Членкиня Правління Українського Жіночого Фонду, співавторка серії
подкастів про історичних жіночих постатей «Непам’ятники» Лариса Латипова у
своєму коментарі для «Час
Таврійського» пояснює історію походження свята. Міжнародний жіночий день був
започаткований, в першу чергу, задля можливості висловити проблеми пов’язані з
правами жінок. «Радянська
влада вкрала та привласнила це свято, спотворивши його світове значення. Для пропаганди
була задіяна вся ідеологічна машина. Тому моє ставлення до заміни або
скасування дати 8 березня дуже обережне. Я би дату залишила, прибрала вихідний
день та надала цьому дню окрасу жіночого, феміністичного руху, записавши його
до родини світового Міжнародного жіночого дня,» - вважає Лариса Латипова. Також,
на її думку, запровадження альтернативних свят (День матері, Шевченків день,
День української жінки) буде мати руйнівний наслідок для економіки України,
особливо під час війни: «Будь який додатковий вихідний, що припадатиме на
робочий день не приносить доданої вартості. Моя особиста думка – ми маємо забагато
релігійних та цивільних свят, які визначені як вихідні дні на рівні держави. Ми
потребуємо тотального перегляду вихідних днів, з урахуванням критичного стану
економіки».
Очевидно такі
зміни не відбуваються одразу. Для цього потрібен час, з яким населення стане
більш національно свідомим і українська культура повністю відмежується від
російського впливу. Історик Анатолій Щербань припускає, що «з часом, без підігрівання
інтересу, вони (свята – ред.) відійдуть у небуття, як відійшло багато інших
свят часів СРСР, а перед цим – доби царизму. Оскільки меседжі, котрі вони несли
у маси, дуже часто є майже чи зовсім незрозумілими молодим українцям».
Населення,
переважно молодь, повністю підтримують дану пропозицію, вважаючи, що Україна
має все більше рухатись у бік Європи. І чим швидше ми відмовимось від всього
російського, тим швидше переможемо. Проте деякі відверто зізналися, що такі
зміни дуже несподівані і їм складно буде прийняти їх до ужитку, оскільки
старого календаря вони дотримувались протягом багатьох років.
Для когось зміна
цих традиційних свят виглядає «занадто», але в сьогоднішніх реаліях не можна
залишати навіть найменших деталей, які пов’язують нас з державою-агресором.
Хоча б тому що від цього залежить свідомість майбутніх поколінь – від умов, в
яких вони зростатимуть. Чи це будуть пісні Скрябіна та святкування Дня матері,
чи «воспевания русской армии». Тому вирішувати треба зараз.
Марія Дрозд, «Час
Таврійського»
Коментарі
Дописати коментар