Півострів забутих людей: репресії кримськотатарського народу

. 20 лютого. 2014 рік. Крим.

На територію півострова вторглися люди у зеленій формі, яких пізніше почали називати «зелені чоловічки». Тоді не всі розуміли масштаб того, що відбувається. Діти мало розуміли, коли їм розповідають про БТРи та «окупацію», але вони ще не знали, що слово «окупація» стане невід'ємною частиною їхнього життя. Кримчани сподівалися, що цей фарс закінчиться незабаром та всі проведемо своє літо, як і планували. Але у столиці Криму, у місті Сімферополь, сотні людей стовпилися біля міської адміністрації та вимагали місцеву владу негайно чинити опір чи пояснити те, що відбувається, але тоді вже все було вирішено і нікого не цікавила думка місцевого населення.

Фото: Крим.Реалії

«Узкій мір»

Російська пропаганда згодом запровадила своє формулювання тому жаху, що досі переживають мільйони українців-«русский мир». Наступні 8 років кримчани просто стали не звертати уваги на те, як нас покидала цивілізація: відхід великих компаній, як Макдональдс або відключення від Google сервісів. На територію півострова не приїжджали міжнародні доставки, а з аеропорту можна було відлетіти лише на материкову частину росії. І якщо перші кілька років кримчани ще могли сподіватися на гідну реакцію європейського світу та допомогу, то далі вони стали остаточно пристосовуватися до тих умов, які мали. На жаль, відсутність зручностей цивілізованого світу була не єдиним чинником проблемного існування в окупованому Криму. Як відомо, у Росії існують проблеми зі «свободою слова», а також величезний комплекс нації на тлі інших національних меншин.

«Народ-страждалець»

Корінний народ Криму- кримські татари. Саме нас, як і деякі інші народи, депортувала радянська влада, звинувачуючи у співпраці з фашистами у 1944 році. Мій народ депортували у вагонах, які призначалися для тварин і вивезли до Центральної Азії, а ті поселення кримських татар, що були помічені після великої депортації, були відправлені на кораблях у відкрите море та потоплені живцем. Крим заселили колонізаторами із Сибіру, які вперше побачили кукурудзу, виноград та тютюн. Їм пообіцяли курорт цілий рік та забезпечити житлом. Житло, в яке заселяли росіян, було власністю кримських татар.З 2015 року російська влада проводить обшуки та заарештовує кримських татар, які беруть активну участь у національних заходах або не підтримують російську владу. Часто молодих хлопців просто могли вкрасти навіть під камерами, вони пропадали безвісти, а пізніше люди знаходили їх біля міста без якихось частин тіла чи обмотаних у колючий дріт. Органи влади не реагували на жертви, а офіційною версією могли назвати самогубство.

Серед політв'язнів є вразлива група - літні люди та інваліди. У них немає сил і здоров'я захищати себе в пенітенціарних установах Росії. І вже є перша трагедія - смерть політв'язня інваліда 2-групи 60-річного Джеміля Гафарова.

Фото: «Українська правда»

За даними інформаційного порталу «Кримська солідарність», з 2014 року на території Автономної Республіки Крим було затримано понад 80 кримських татар, понад 170 дітей залишилося без тат. Усі вони перебувають на материковій частині Російської Федерації. Більшість чекають на точний вирок

«Спогади дружини політичного в'язня Сейрана Салієва»

Фото: «Суспільне Крим»

Координаторка проєкту «Кримське дитинство», активістка і дружина політичного в'язня, Муміне Салієва, згадує її чоловіка:

«Його ім'я стало відомим задовго до його арешту в жовтні 2017 року. Він був небайдужий до проблем інших, відвідував політично вмотивовані судові процеси над кримськими татарами, описуючи хроніку судових засідань на сторінках соціальних мереж, проводив колективні молебні, розповідав у суспільстві та в медіа про сім'ї політв'язнів - з цього й почалося його переслідування російськими силовиками.12 травня 2016 року, коли в Бахчисараї російські силовики обшукували будинки кримських татар, Сейран поінформував у гучномовець місцевої мечеті про те, що відбувається, і закликав людей підтримати співвітчизників.

Силовики визнали дії Салієва організацією несанкціонованого мітингу  й оштрафували його на 20 тисяч рублів. Але він не зупинився підтримувати співвітчизників: «Їх несправедливо посадили в місця позбавлення волі, і їх зараз немає з нами. Я б хотів, щоб кожен про це пам'ятав» - говорив він пізніше в мікрофон на одному зі свят.

Співробітники поліції не приносять повістку. Вранці, о 4-5 ранку, ламаючи вікна і двері, озброєні співробітники спецслужб - ФСБ, ЦПЕ, вриваються в будинок. З безліччю правопорушень - не зачитуючи постанови, прав та обов'язків, одягнувши кайданки, обличчям до підлоги (хоча людина ще не має процесуального статусу), починають перевертати всю оселю в пошуках релігійної літератури - «доказів тероризму».

У нас із Сейраном 4 дітей. Син і 3 дочки. Наймолодшій у день арешту було всього лише 5 місяців. Досі, а 6 років, вона не бачила батька, але знає його за фотографіями і нашими розповідями. Діти були заручниками 2 обшуків. Вони сильно плакали, кричали. Перенесли серйозний стрес. Одна з наших доньок, яка дуже схожа на Сейрана, після обшуків набула важкої хвороби і стала інвалідом дитинства. За 4 роки Троє старших дітей бачили батька в Криму мигцем 2 рази - у коридорі «суду» і через віконце підвального приміщення, де проходило закрите «судове засідання», і півтора року тому - один раз у Ростові-на-Дону, це 700 км шляху від Криму, де проходять судові засідання по суті над кримськими татарами.

На думку адвокатів, які працюють із даною категорією справ, протягом усього слідства не подано жодного доказу провини та причетності підсудних до терористичних актів чи насильства.

 Згідно з матеріалами справи, обвинувачені не мали зброї, вибухівки, боєприпасів, не планували вчиняти терористичний акт і не закликали інших до здійснення терористичних дій. Відсутні будь-які докази, що свідчать про спробу повалення конституційного ладу Російської Федерації та захоплення влади. Позиція, переконання, активна діяльність, зокрема, журналістка – спричинили переслідування активістів»

На питання: «Щоб ви хотіли передати Українському народу?», Муміне відповіла: «Звільнення політв'язнів- це пріоритетне завдання для | держави. Відбуваються репресії проти автохтонного населення Криму. Це військові злочини проти людяності та людства. Крим перетворився на сіру зону і на в'язницю просто неба. Біда увійшла фактично в кожну третю кримськотатарську оселю. І це потрібно зупинити»

Коментар дружини після затримання одного з політв’язнів (анонімно)

Дату та час змінено з метою захисту прав інформатора

«5 лютого 2020 року о 5.30 у наші двері почали бити і кричати. «Відкрийте». З огляду на те, що раніше в нас був уже обшук, я відразу зрозуміла, що це за "ранні гості", і почала будити чоловіка (напередодні він працював до другої години ночі, а потім вставав на ранкову молитву, тому йому дуже хотілося спати). Я ясно запам'ятала, що чоловік крізь сон запитав у мене: «Що знову обшук?»

Фото: «Настоящее время»

Діти на той момент уже пережили один обшук (тоді на них направляли автомати), і тому другий обшук сприйняли більш-менш спокійно. Обшук проводився з численними порушеннями (час обшуку 6.00, а почали о 5.45, понятих не дозволили запросити, а привезли з собою, не дозволили зателефонувати адвокату, не реалізували наше право говорити рідною мовою). До затримання мій чоловік мав свій невеликий бізнес, займався вихованням дітей. Також він відвідував суди, обшуки, виходив на одиночні пікети, протестуючи проти переслідування кримських татар. Він брав широку участь у громадському житті нашого народу, був серед організаторів свят, заходів у мечеті»

Мого чоловіка звинувачують за статтею 205.5 частина 2 «Участь у терористичній організації».

- ЮОВС присудив йому 12 років суворого режиму. Уся справа була сфальсифікована від початку до кінця. В основу лягли свідчення прихованого (!!!) свідка, який протягом року вів записи розмов мого чоловіка і його друзів. У цих записах було обговорення політичної ситуації, несправедливості Російської системи, про утиски кримських татар, про необхідність згуртування і допомоги політв'язням та їхнім сім'ям.

У справі було багато порушень, а суд узагалі можна назвати фарсом, усі права наших рідних грубо зневажали, a останнє слово і зовсім не дали висловити, оскільки наші рідні хотіли виступати рідною кримськотатарською мовою.

Мій чоловік богобоязливий мусульманин, і покладається в усьому на свого Господа, тому він спокійно з гідністю сприйняв ситуацію, і попросив виховувати дітей, берегти себе і батьків, сказав, що ввіряє нас, його сім'ю своєму Господу. Він перебував і зараз перебуває в цілковитій упевненості, що несправедливість і зло буде покарано, і не припиняє своєї боротьби ні на один день.Зараз мій чоловік перебуває у в'язниці. Це найжорсткіші умови утримання, таких в'язниць по всій Росії всього 8. Побачення там дозволені лише один раз на рік, посилку можна теж тільки раз на рік 20 кг, ув'язнені перебувають там в умовах набагато важчих, ніж навіть у колонії суворого режиму.

Співкамерники мого чоловіка всі мусульмани, як і більшість ув'язнених цієї та інших в'язниць. У Росії переслідують за релігію, звідси й така ситуація. Проблем із співкамерниками немає. Керівництво в'язниці, згідно з розпорядженням зверху, чинить тиск на мого чоловіка та інших політв'язнів. Взагалі стаття 205 це привід застосувати жорсткі заходи щодо ув'язнених. Наразі мій чоловік у ШІЗО і утримання там йому незаконно продовжують і продовжують. Я писала скарги в різні органи, чекаю реакції.

Можливість обміну безумовно є, і ми чекаємо дій у цьому напрямку від української влади. Наші рідні завжди і скрізь позиціонували себе, як громадяни України, і навіть під жорстким пресингом не відмовлялися від своєї позиції. Зі мною, поки що, ніхто не зв'язувався з питання обміну.

Яку б інформацію Ви хотіли передати українському суспільству? Що їм необхідно знати?

«Кримські татари - це народ, культура і звичаї якого випливають з Ісламу. Іслам проти будь-якої несправедливості, і ми з молоком матері ввібрали в себе боротьбу проти гнобителів, беззаконників, які переступають межі дозволеного. З 2014 року наш народ не прийняв незаконної анексії і почав свій протест проти злочину. Ми використовували всі доступні нам методи, виступали на різних майданчиках, виходили на мітинги і пікети, скрізь говорили про незаконність того, що відбувається, і РФ почала переслідувати кримськотатарський народ за релігійною та національною ознакою. З 2014 року кримські татари опинилися під переслідуванням і репресіями. Кількість політв'язнів з року в рік зростала в геометричній прогресії, але зростав і опір нашого народу. Проти нас працює величезна репресивна машина, величезна країна, проти маленького народу. Ми просимо допомогти нам у звільненні наших рідних, і в захисті тих, хто зараз з нами поруч домагається їхньої свободи. Саме кримські татари з 2014 року на всіх міжнародних майданчиках нагадували, що Крим-Україна, що анексія була незаконною, що ми - місцеві жителі були проти, і що наші активісти тепер перебувають у в'язниці за свою позицію»

Mavi Deniz, «Час Таврійського»