Звичайна втома чи вигорання: як розпізнати та запобігти

 

Світлина з відкритих джерел

Бути студентом – це тяжка праця. Чимало часу та сил іде на відвідування лекцій, вчасне виконання завдань і складання іспитів. Від будь-якої роботи можна втомитися. І одна справа, коли втома проходить після відпочинку, а інша – коли безсилля продовжується тижнями чи навіть місяцями.

Синдром емоційного вигорання є поширеною проблемою сучасності. Студенти перебувають у зоні ризику так само, як і викладачі, лікарі, поліцейські – люди будь-яких професій. Проінформований значить озброєний, тому спробуймо розібратися: що таке синдром емоційного вигорання (далі – СЕВ), як розпізнати та не допустити його появи.

Синдром ще визначають як емоційне виснаження, яке характеризують фізичною, розумовою та моральною втомою, втратою інтересу до улюблених занять, дратівливістю та стресовим станом. СЕВ відноситься до стану передхвороб і належить до рубрики Z73 «Стрес, пов’язаний із труднощами підтримки нормального способу життя» у Міжнародній класифікації хвороб. Тож не можна вважати емоційне вигорання звичайною втомою, оскільки воно псує якість життя.

СЕВ – це механізм психологічного й емоційного самозахисту. Коли ми стикаємося з психотравмуючими впливами чи діями, наша психіка частково вимикає емоції, щоб уберегти нас. Вимкнення відбувається внаслідок трьох стадій: напруження, резистенції та виснаження.

Напруга запускає формування СЕВ. Через нестабільні та загострені обставини, підвищену відповідальність, незадоволеність взаємодією з оточуючими ми психічно травмуємося, переживаємо тривогу та депресію, самокритику та загнаність. Під час резистенції ми ніби відгороджуємося від неприємного, тому виникають неадекватне емоційне реагування, байдужість до всього, замкнутість, прагнення якомога менше часу виконувати роботу. А коли опір не спрацював, розвивається виснаження: емоційна нечуттєвість, автоматизм при виконанні завдань, деперсоналізація, погіршення фізичного самопочуття, розлади сну та навіть загострення хронічних хвороб.

Сьогодні відомо близько 100 симптомів синдрому емоційного вигорання. Проте найпоширенішими є:

1.    Хронічна втома та перевтома;

2.    Знижена мотивація до роботи чи навчання;

3.    Погана концентрація;

4.    Неспроможність вчасно виконувати завдання;

5.    Конфліктність і дратівливість;

6.    Потреба в усамітненні;

7.    Стресовий стан;

8.    Депресія.

Серед студентства розповсюдженими симптомами також є погіршення стосунків із одногрупниками та рідними, наростаючий негативізм стосовно оточуючих, зловживання алкоголем, нікотином і кофеїном, втрата почуття гумору, постійне почуття провини, завзяте бажання змінити рід діяльності, втома протягом навчального дня й інші.

Подібні ознаки розвитку СЕВ притаманні тим студентам, які ставлять навчання в пріоритет. Такі молоді люди схильні до перфекціонізму та максималізму, живуть тільки навчанням, недостатньо відпочивають і розважаються, через що страждають через недосипання, стрес і тривогу.

Світлина з відкритих джерел

Якщо більшість із перерахованих симптомів ви помітили в себе, обов’язково зверніться по допомогу до спеціаліста, адже запущення СЕВ може призвести до погіршення фізичного та психічного стану здоров’я та розвитку глибокої депресії, яка вимагає медикаментозного лікування. Про безкоштовні ресурси психологічної допомоги ви можете дізнатися тут.

Що робити студенту, щоб зупинити розвиток СЕВ і не допустити його знову? Психологиня, гештальт-консультантка та членкиня ГО «Центр психології і психотерапії» Катерина Меркулова дає такі поради:

1.      Розвивайте рефлексію. Саме завдяки самоусвідомленню ми починаємо краще орієнтуватися в собі, а отже вчасно відслідковувати свій настрій, думки, стан, зміни у внутрішньому світі.

2.      Плануйте адекватний графік із обов’язковим відпочинком, тривалим сном, регулярним повноцінним харчуванням, чергуванням фізичної та розумової активності, прогулянками, спілкуванням з іншими та хобі.

3.      Визначте свої пріоритети та цінності в професії. Зрозумійте мету вашого навчання у тривалій перспективі.

4.      Помічайте свого «внутрішнього перфекціоніста». Відповідно до власних пріоритетів визначте, коли достатньо, щоб було «просто добре», коли «закрити залік», а коли певному предметові хочеться приділити більше уваги та часу.

Синдром емоційного вигорання можна вважати хворобою сучасності. Студенти часто не помічають його розвитку, думаючи, що це звичайна втома. Тому в умовах напруженого навчання надзвичайно важливо звертати увагу на власний стан, прислухатися до сигналів психіки й організму, достатньо відпочивати та харчуватися.

 Поліна Романенко, Час Таврійського