Як створюється магія в театрі. Інтерв'ю з машиністом сцени

Під час війни, коли всі мрії перевертаються з ніг на голову, а реалії стають тяжким тягарем, театр може стати особливим місцем, яке зберігає культурну спадщину та втішає й надихає населення. І саме роль машиніста сцени, як професіонала, виявляється надзвичайно важливою в роботі театру. Він відповідає за підготовку, зміну декорацій, освітлення, звукові ефекти, керує механізмами на сцені.

Микола Пустовойтов– машиніст сцени академічного театру юного глядача в Києві,
найстарішої театральної сцени міста, на якій грають вистави для дітей. ТЮГ був одним із перших театрів, який відкрився після початку повномасштабного вторгнення. У наступному році театру виповнюється 100 років, і всі ці роки він дарує дітям яскраві усмішки та радість. Чи було вам колись цікаво, як проводять вистави? Чи складна театральна праця? Історія Миколи допоможе краще зрозуміти всі тонкощі роботи в театрі.

Як сталось, що ви опинились саме на цій роботі? Чи були ви раніше знайомі з театром?

Мені завжди була надзвичайно цікава театральна справа. Я хотів більше дізнатись про те, що відбувається за кулісами, що відбувається тоді, коли актори – це звичайні люди, які не грають свої ролі. Так як з початку повномасштабної війни театр перестав працювати у своєму минулому режимі, я влаштувався на роботу після півріччя початку російського вторгнення. Зараз я працюю і навчаюсь одночасно. До речі, я навіть не знав, що я буду працювати машиністом сцени.

Серйозно? Якою має бути ваша робота?

Я думав, що буду прибиральником. У мене не було зовсім ніякого розуміння, що є такі люди як машиністи сцени. Але так вийшло, що мої здібності стали у пригоді в іншому місці.

Як вам робота машиністом сцени? Це те, чого ви очікували від цієї роботи, чи ні?

Це зовсім не те, що я очікував. В нашому театрі є дві сцени: велика та мала. Після мого влаштування на роботу ще не була відчинена велика сцена, була тільки мала. Так як я долучився до праці після новорічних свят, роботи було мало. Моїм першим досвідом стала операція «новорічна ялинка». В моїй роботі потрібно дуже багато чого запам’ятовувати: як що стоїть, як що крутиться, як що лежить та закручується, де це все знаходиться, який правильний час для механізму або яке правильне місце для декорації. За півроку своєї праці, я, звичайно, призвичаївся. Але це дуже захоплююче: ти будуєш певну історію, яка для когось стане повчальною, для когось буде нудною, але в будь-якому випадку запам’ятається.

Фото з архіву героя

Із відкриттям великої сцени роботи стало більше?

Раніше в театрі було по чотири вистави на день, і це дуже швидко все змінювалось. Я тоді ще не був влаштований на роботу, і з самого початку для нас велика сцена була місцем, де лежали декорації «на потім». Як мінісклад. Тепер у нас ще менше місця, і це ще більше ускладнює працю, адже іноді бувають вистави як і на малій, так і на великій сцені одночасно. Нам доводиться працювати дуже швидко і приходити раніше, щоб закінчити роботу швидше.

Чи збільшилось відвідування театру після відкриття великої сцени?

Звичайно, збільшилось. Ми очікували що людей буде небагато, але ситуація дуже змінилась. Кожні вихідні у нас по одній виставі на великій сцені і аншлаг.

Фото з архіву героя

Чи багато працівників під час повномасштабної війни пішло? Чи долучали нових працівників за цей час?

Дуже багато із колективу – акторів, режисерів, а також наш головний машиніст сцени наразі служать в ЗСУ. Людей не вистачало, бо в нашій «команді» машиністів зараз 7 людей, а загалом повинно працювати близько 11. Іноді деякі вистави ми не можемо відновити, бо багато працівників за кордоном або на війні. Не скажу точно, скільки долучалось, але нові обличчя в колективі – це завжди чудово.

Чи подобається вам працювати в театрі?

Мені ця робота, окрім того що я дізнався як створюється магія на сцені, дала дуже багато корисних навичок. Я побачив те, що у одній будівлі може міститись дуже багато людей, які між собою кожен день кооперуються завдяки одній єдиній цілі – бачити радість в очах людей, які зараз переживають важкі події. Але все обов’язково буде добре, і ми всі тут, щоб допомогти в цьому. Театр завжди буде відігравати надзвичайну важливість культури та мистецтва, навіть у самі складні етапи нашої країни. Як і інші сфери мистецтва, він може стати пристанню, де люди шукають втіхи, натхнення і розради.

Анастасія Закота, Час Таврійського