Синдром відмінника: хвороба чи риса характеру?

 «Я ніби постійно біжу, але ніяк не можу наздогнати». Знайома думка?

Світлина з відкритих джерел

Невротичний перфекціонізм – у народі відомий під назвою «синдром відмінника». Явище не зовсім погане. Бажання виконувати роботу на «відмінно» та бути кращим/кращою є найсильнішим заохоченням. Але коли воно супроводжується тривожністю, «відмінник» зачиняється у власноруч збудованій клітці, яка заважає втілювати цілі. Що таке «синдром відмінника»? Які його симптоми та як з ним боротися?

Психолог Дональд Хамачек є першим, хто поділив перфекціонізм на два види: здоровий і невротичний. Перший є виявом лідерських якостей, активності та бажання досягати успіхів. Другий – це нездорове бажання все встигати, мати невичерпний запас сил, завжди уміхатися і вчасно реагувати. При цьому людина живе з постійною тривожністю та страхом невдачі. 

«Синдром відмінника» не притаманний людині з народження. Він формується, коли та потрапляє у середовище, де її постійно оцінюють. Якщо є ризик отримати «погану» оцінку, «відмінник» відмовляється виконувати роботу. На його думку, через поганий результат усі почнуть ставитися до нього погано, він стане «ніким. 

Людина з цим синдромом ставить перед собою нереалістичні цілі, виконуючи які відчуває патологічний страх невдачі та відторгнення. Дональд Хамачек порівняв цей стан з віслюком, який женеться за прив’язаною до своєї голови морквою. Предмет (ідеал) перебуває прямо перед його очима, але залишається недосяжним. 

Перфекціоніст прагне отримати досконалий результат, а людина з «синдромом відмінника» – схвальну оцінку від інших, тобто намагається створити видимість «ідеальності». Адже неідеальна – вона не гідна любові й уваги оточуючих. 

Деніел Зіглер і Ларрі Хьєлл у книзі «Теорії особистості» описують такі симптоми «синдрому відмінника»:

1. Нестабільна самооцінка, яка залежить від зовнішнього підкріплення.

2. Бажання отримати хорошу оцінку за будь-яку ціну.

3. Ревниве ставлення до успіхів оточуючих (людина радіє невдачам інших, бо тоді, як їй здається, вона стає ближчою до успіху).

4. Емоційна нестабільність.

5. Невміння долати труднощі.

6. Страждання від самокритичності та неможливості пробачити собі найменші невдачі.

7. Принесення в жертву соціальних благ і розваг заради досягненняуспіху.

А також: необхідність у постійній похвалі та схваленні від інших, прагнення доводити все до «ідеалу», болюче сприймання критики, страх перед виконанням нових, невідомих донині, завдань і гіпервідповідальність.

Світлина з відкритих джерел

Людина з «синдромом відмінника» потерпає від надмірної тривожності, тому що намагається контролювати все та всіх довкола себе, а перш за все – себе. Вона намагається втиснутися в рамки певного ідеалу. Відтак нейротизм (тривожність) є наслідком постійної напруги, яка виникла через внутрішній конфлікт між «я хочу» і «треба так». Через це збільшується відстань між реальністю й ідеальністю. Тривожність з’являється через прагнення контролювати світ, що є неможливим.

Найефективніша протидія «синдрому відмінника» – зміна способу мислення. Професор Стенфордського університету Керол Двек у праці «Mindset» радить виконати низку вправ для зміни фіксованого образу мислення:

1.      Дозвольте собі бути не першим. Замініть «я боюся, що програю» на «з першого разу ні в кого не виходить, це нормально, я собі дозволяю».

2.      Зробіть те, що виходить за межі ідеалу.

3.      Отримайте «двійку». Так, для невротичного перфекціоніста це надзвичайне завдання. Проте варто тільки спробувати та стане зрозуміло, що світ не відмовиться від вас.

4.      Полюбіть і почніть пробачати собі.

5.      Прийміть себе та поставте власне здоров’я на перше місце.

6.      Розпочніть справу, якою ніколи до цього не займалися.

7.      Перекладіть частину відповідальності за світ комусь іншому.

Отже, «синдром відмінника» – не риса характеру, а хвороба, яка виникає у людини через оціночне середовище. Адже самооцінка та існування невротичного перфекціоніста залежать від зовнішніх винагород,схвалення і прийняття інших. «Синдром відмінника» негативно впливає на якість життя. Тому, найкраща порада – почати жити для себе та вийти за рамки ідеальності.

Використані джерела, із яких ви можете дізнатися більше:

Музюкіна Катерина. «Синдром відмінниці»: від вигаданих рамок до свободи. Психологічні виміри культури, економіки, управління. Науковий журнал.

Волошина Христина. Синдром відмінниці або як я стала неідеальною. «September».

«Тільки на п’ять!» Що є і чим небезпечний синдром відмінника? Чоловічий журнал «Alexus».

 Поліна Романенко, Час Таврійського