Екскурсія до Верховної Ради або «Депутат на один день»

 

Фасад ВРУ. 

Світлина: Софія Балацька, Сергій Кравченко

Верховна Рада України — єдиний законодавчий орган нашої держави. Усі ми бачили цю споруду і її внутрішнє вбрання по телевізору або на зображеннях в Інтернеті.

Але чи знали ви, що цю споруду можна відвідати, навіть, якщо ви не є народним обранцем? Ми — Балацька Софія та Кравченко Сергій - разом зі своєю групою вирушили на екскурсію до ВРУ.

Будь-хто не зайде

Ми зустрілися біля будівлі парламенту за кілька хвилин до екскурсії. Чекали на нашого провідника. Ним виявився помічник народного депутата Романа Грищука Юрій Мироненко. Він привітав групу і дізнався скільки нас. За кілька секунд відчинилися двері та пролунав голос: «Заходьте!»

Увійшовши до будинку парламенту, ми одразу зустріли пост охорони —  місце, де всі мають пройти перевірку. Поруч знаходиться і гардероб. Для зручності ми здали верхній одяг, сумки. А потім вишикувалися в чергу для перевірки документів. Охоронці попросили надати Covid-сертифікати. Після цього кожен з групи пройшов через металодетектор. Контроль безпеки минув.

 Відчуй себе депутатом

Приємна дівчина запросила нас до Освітнього центру Верховної Ради. Тут продемонстрвали відео, в якому наочно показали, як працює парламент нашої країни. А згодом нам запропонували відчути себе депутатами. Усіх присутніх було розділено на 4 фракції. Кожна з них утворювала свою партію з назвою та лідером.

Світлина: Софія Балацька, Сергій Кравченко

Організатори дали завдання розташувати етапи, які проходить законопроєкт. А потім кожна фракція опрацьовувала майбутній закон щодо заборони користування мобільними телефонами у закладах середньої та професійно-технічної освіти.  Потрібно було підібрати аргументи «за» чи «проти» цього законопроекту. Погляди фракцій розділилися: дві були «за» введення закону, а інші дві — «проти». У результаті лідери запропонували свої правки, і ми всі голосували за їхнє прийняття.

Інтерактив закінчився. Це був новий досвід для всіх нас.

Подорож у часі

Вийшовши у хол, нас зустріла екскурсоводка та провела справжню подорож у часі.

«Будівля Верховної Ради була побудована за 3 роки за проєктом архітектора Заболотного», — почала наша гід. Ми дізналися про архітектурну історію будинку українського парламенту. Мали змогу сфотографуватися біля видання «Конституція України», копію того, на якій присягає на вірність українському народу Президент країни під час інавгурації. Вона дещо не така багата, як оригінал, проте важить 7 кілограмів.

Також прямо на головному вході знаходиться національна реліквія — головний Прапор держави — Прапор Незалежності, який народні депутати першого демократичного скликання внесли до зали пленарних засідань Верховної Ради України 24 серпня 1991 року.

За чутками, один з прапорів, який був на Площі Конституції, привезли з Москви. Там він знаходився на барикадах і звідти його доставили ще до радянської столиці України. Проте депутати, які вийшли з Ради, побачили безліч синьо-жовтих стягів. Вони запитали у людей, але ті не знали нічого, тому було вирішено взяти перший найліпший прапор. Він був поміщений горизонтально за  місцем Голови Верховної Ради.

Світлина: Софія Балацька, Сергій Кравченко

Світлина: Софія Балацька, Сергій Кравченко

Слухаючи історичні факти, дивлячись на чорно-білі фото, ми ніби переносилися в той час. В той нелегкий для нашої країни час…

Неабияке враження у всіх викликала картина Олексія Кулакова «Створення держави». На ній зображені депутати Верховної Ради України, історичні особи, які брали участь у державотворенні на різних етапах боротьби за незалежність України та державний символ — прапор, який проноситься через усе полотно. Розміри полотна також вражають: довжина 5 метрів, а висота — 2.

Світлина з відкритих джерел

Невже зайдемо до сесійної зали?

За програмою екскурсії ми піднялися на третій поверх. Одразу побачили зал для прес-конференцій. Цікавим фактом для нас стало те, що оформлення цієї зали змінюється до кожного державного свята. І ми застали момент, коли дизайнери змінювали декорації, знімали картини, а на їхнє місце вішали нові.

Світлина: Софія Балацька, Сергій Кравченко

Екскурсоводка запросила нас до наступної локації. І ось, той самий момент…

Через декілька секунд ми опинилися у тому місці, яке бачили по телевізору. І навіть уявити не могли, що колись завітаємо туди, де ухвалюються закони України. 

Світлина: Софія Балацька, Сергій Кравченко

Ми потрапили в гостьову ложу балкона залу пленарних засідань, саме тут під час відкриття сесії нового скликання знаходиться Національний заслужений академічний український народний хор України імені Григорія Верьовки. Праворуч розташувалися наші майбутні місця — для преси. Ліворуч — для гостей, якими можуть усі бажаючі, які зареєструються на офіційному сайті парламенту. Унизу знаходяться 450 місць для депутатів, але нині там 423 депутата, один помер, а решта 27 — не обрані представники з окремих районів Донецької і Луганської області, а також Автономної Республіки Крим. Місце Президента знаходиться окремо від усіх, щоб позначити незалежність гілок влади. По праву руку Першого заступника Голови Верховної Ради місця для міністрів.

Сильно здивувала кришталева люстра. Конструкція діаметром чотири метри освітлює цю величезну залу. Вона вражає своєю естетикою. Її щорічно знімають і чистять улітку. Якщо лампочка перегорить під час сесії, то електрики можуть зайти всередину люстри і замінити. 

Світлина: Софія Балацька, Сергій Кравченко

Знаковим є те, що перший кондиціонер в Україні був саме тут. На території Маріїнського палацу знаходяться шахти, де повітря у різний час підігрівали або охолоджували, іноді повітря навіть… ароматизували!

Після екскурсії нам розповіли про те, що «доторкнутися» до політики легше, ніж здається. «Ви просто переходите у чати народних депутатів і знаходите там оголошення про набір у помічники, проходите стажування і ось ви майже політик», — сказав Юрій Мироненко.

Незважаючи на важливість і соціальну значимість цієї споруди, усі бажаючі можуть відвідати екскурсією будівлю Верховної Ради. Для цього варто лише перейти на сайт Парламенту і зареєструватися для візиту.

Софія Балацька, Сергій Кравченко, «Час Таврійського».

Читайте також: Як відкривалося перше посольство України в Туреччині. Спогади Надзвичайного і Повноважного Посла Ігоря Турянського