Час Таврійського

Світлина: https://adventist.ua/churches/kyiv/12/ У Києві в церкві Адвентистів 7 покоління люди шукають порятунок чотири рази на тиждень: вівторок, п’ятниця, субота та неділя. Її відвідують, аби забути хоча б на годину про всі жахливі дії, про всі проблеми, що відбуваються поза домом молитви. Навіть під час економії електроенергії, коли вимикають світло в багатьох квартирах і ліхтарі на вулиці більше не допомагають знайти дорогу, люди відвідують це місце, щоб знайти притулок. Зазвичай в дім молитви ходять люди літнього віку або середніх літ, більшість з яких жінки. Але іноді можна зустріти й молодь, яка теж бере участь в заході. На вигляд студенти грають на піаніно, співають пісні українською про любов та дружбу, возвеличують позитивні почуття. Проповідник читає Біблію, уточнює та висвітлює для інших людей певні аспекти, роз'яснюючи створення світу, взаємини Бога з народом, гріхопадіння. Це місце, де панують дружня атмосфера та рятування: перед початком всі (знайомі, сім’я або навіт...

  П’єса «Лимерівна».  Фото з архіву Театр Івана Франка Біля театру Івана Франка збираються люди. Сьогодні, в понеділок 17 жовтня, після декількох перенесень, глядачі нарешті зможуть побачити довгоочікувану виставу. Атмосферу не передати – затамовуєш подих в очікувані лічених хвилин до вистави. Разом зі мною – моя одногрупниця, Валерія. «Я вважаю, що театр надає людині духовний розвиток, який нічим не гірший за інтелектуальний, а ти як вважаєш?» - запитує вона, поки ми заходимо до великої зали, в якому вже назбиралось багато людей. Одні обговорюють свій захват від побаченого. інші навпаки – сидять в телефонах і цікавості до оточуючих взагалі не проявляють. Бачу групу підлітків, які сміються на задніх рядах. Певно, прийшли за хорошою оцінкою по літературі. Не відриваючи від них погляд, відповідаю: «Кожна людина бачить театр по-своєму. Емоції, які вона переживає під час вистави, розуміння переглянутого, роздуми над завершенням. Мені здається, тільки тоді ти розвиваєшся». Чу...

  Володимир Кошовий, садівник. Світлина: Час Таврійського Що ви знаєте про Жабокрич на Вінниччині? А там банани! А там інжири! І лимони цвітуть! На день відкритих дверей до своєї теплиці запрошував місцевий мешканець- садівник Володимир Кошовий. Коли потрапляєш в екзотичну теплицю восени, то ловиш неймовірний кайф та здивування. На дворі вже холодно, вітряно, листя на деревах жовто-багряного кольору або ж взагалі немає, а в теплиці справжній Едем. А який запах та п’янкий аромат… Плоди на деревах звисають ніби гірлянди, які переливаються різними кольорами: зеленим, жовтим, червоним, помаранчевим та багряним. Ти ніби подорожуєш далекими краями! Цитрусові. Світлина: Час Таврійського Захоплення вирощуванням екзотичних рослих у Володимира Кошового розпочалося із далекої дитячої мрії. «У дитинстві, коли мене пригощали мандаринами, я думав про одну річ. Коли виросту, хочу їсти мандарини стільки, скільки захочу. Згодом, я придбав земельний наділ, на якому вже був закладений фундамент. Ось ...

  Світлина з відкритих джерел Історія російської федерації наповнена жорстокими й несправедливими злодіяннями проти людей та народів. З кривавих «перемог» ця держава робить привід для національної гордості, з трагедій - свята, а поразки ховає під пилом брехні, пропаганди та обіцянками «повернути своє». Двадцять перше століття вважають найбільш прогресивним та гуманним, але, на превеликий жаль, час не здатний вгамувати апетити агресивного менталітету. Дві Чеченські війни, напад на Грузію, інтервенція в Сирію... Й найболючіше для нас - Російсько-українська війна, що почалася 20 лютого 2014 року. Вже в дев'яностих ворожа країна активно підіймала тему становища Криму в Україні, а у вищезгадану дату почався процес анексії півострова, який аж ніяк не обійшовся без жертв. Варто знати, пам'ятати, безмежно шанувати хоробрих людей, що відважно боролися за рідні місця . Крим «возз’єднувався» з рф криваво. Першими загиблими військовими були Сергій Кокурін та Станіслав Карачевський. Пер...

Наталія Рибаченко, волонтер. Світлина з її власного архіву  Під час війни нашим хлопцям надзвичайно допомагають волонтери. Якби не вони, то військові були б без їжі, цигарок, кави, теплих речей і засобів особистої гігієни, а скільки ж техніки надали… Про те, який шлях кожного дня долають волонтери і перешкоди на ньому, детальніше про їхню «Час Таврійського» розкаже Наталія Рибаченко - прекрасна мама та жінка, спортсменка, приватний підприємець і голова Благодійної організації «Благодійний фонд «Волонтер 2015».  За освітою вона бухгалтер. Спробувала себе у ролі менеджера з реклами у місцевій газеті, туристичного агента, рієлтора, працівника відділу кадрів, приватного підприємця. Як почалася Ваша волонтерська діяльність? Я цим займалася ще до війни, десь у 2020 році все розпочалося. Мені подобалося допомагати людям. Спочатку це були хворі діти, дорослі, неблагополучні чи багатодітні сім’ї. Був у мене випадок, я дізналася про родину, де мама вживає спиртне, діти виглядають не...