Публікації

«Тримали людей по кілька діб у камерах, «разгавори разгаварівалі», – інтерв’ю з мешканкою окупованої Запорізької області

Зображення
  Через два дні з початку повномасштабного вторгнення російські війська окупували Бердянськ. З 27 лютого вони почали стягувати сили до Енергодару, де пізніше взяли під контроль ЗАЕС. 28 лютого жителі Василівки вийшли на вулиці, аби зупинити просування ворога. Вже 1 березня попри оборону ЗСУ російські війська захопили Мелітополь. Голова Запорізької ОВА підтверджує , що майже 60% області перебувають в окупації, зруйновано 2701 об’єкт інфраструктури, 77 населених пунктів знеструмлено через бойові дії. Людям доводиться виживати в складних умовах, слухати звідусіль російську пропаганду, але чекати на звільнення. Пані Іванна є жителькою селища в Мелітопольському районі Запорізької області. З 24 лютого її громада перебуває в окупації. З того часу чимало змінилось, людям довелось підлаштовуватись до нових обставин і «влади». Багато хто виїхав до підконтрольного Україною Запоріжжя. А от про життя тих, хто залишився в окупації, розповідає мешканка одного з населених пунктів у Запорізькій о...

Руслан Герасименко: «Я не був звичайним підлітком, який міг викурити цигарку та випити пляшечку пива»

Зображення
Руслан Герасименко. Світлина з архіву героя інтерв'ю Руслан Герасименко на Чернігівщині достатньо відомий спортсмен. Він розпочав свій шлях у веслуванні з тринадцяти років. Але в дев’ятнадцять вирішив покинути цей спорт.    Досвід цього юнака розповідає, що для досягання своєї мети потрібно дуже багато сил вкласти. На вашому шляху завжди будуть виникати складнощі, цього не уникнути. Не завжди через труднощі потрібно покидати свою справу, але також варто раціонально оцінювати свої сили та можливості. Іноді краще спробувати себе в чомусь новому, чим болюче продовжувати старе. Руслан це наочний приклад людини, яка змогла кинути все: і мету, і славу. Але заради чого? Про це він розповість у нашому інтерв’ю.  Руслане, що Вас надихнуло піти в спорт? Чому саме веслування на каное? Взагалі, дивовижної історії тут не буде. В мою школу просто прийшов тренер з «Веслувальної бази» міста Чернігова й запропонував учням приєднатися до них, просто спробувати щось нове. З мого класу ...

«В мене серце ще й досі йокає… перед очима мертві тіла». Інтерв’ю з людиною, що пережила російську окупацію

Зображення
  Ранок 24 лютого 2022 року розпочався для українців із гучних вибухів та жахливої новини: почалося повномасштабне вторгнення російських військ на територію України. Здавалося, що це не може бути правдою. 25 лютого російські військові були під Києвом. Весь удар взяли на себе міста й села, що знаходились під столицею. 27 лютого російські танки прорвалися в центр Бучі. Лише 31 березня ЗСУ встановили контроль над населеним пунктом. Мережею почали поширюватися жахливі фото загиблих людей, що просто лежали обабіч дороги. Саме місто нагадувало вуглик. Зруйновані будинки, квартири, життя…   Офіційна статистика каже, що за весь період російської окупації в Бучі померло понад 420 мирних жителів. Відомо про 25 жінок віком від 14 до 24 років, яких російські військові систематично ґвалтували в окупованому місті. Дев'ять із них завагітніли. Українська влада ці всі злочини назвала геноцидом українського народу та звернулася до Міжнародного кримінального суду. Олександр Бака пережив ...

Переваги й недоліки проживання в студентському гуртожитку

Зображення
Ілюстрація з відкритих джерел Студентський гуртожиток - це ніби своєрідне студентське місто, де вирують свої правила і закони...  Щороку восени велика кількість вчорашніх абітурієнтів заселяється у гуртожитки, особливо ті, хто вступають до інших міст. Звичайно далеко не всі можуть дозволити собі винаймати та орендувати дороговартісне житло. То ж тут мимоволі виникає необхідність у поселенні в гуртожиток.  Я оселився у гуртожитку на початку жовтня, коли остаточно розірвав трудові відносини із роботодавцем. Моє заселення прийшлося на той час, коли основна маса першокурсників була вже розселена, і відповідно вибору кімнати в мене не було...  Комендантка заселила мене в кімнату, де вже жили два хлопці. Один з них, як виявилося був з мого містечка - Луганська, а інший був з Полтавського регіону. Дуже швидко виявилося те, що із сусідами в мене різні погляди на життя і навіть інший світогляд, тому і не дивно, що  ми не потоваришували. Розселення відбувається рандомним чином...

Мистецтво тайм-менеджменту, або як встигати все, та навіть більше

Зображення
Світлина з відкритих джерел Тайм-менеджмент - одне з давніх мистецтв, сутність якого полягає у вмінні правильно та раціонально розпоряджатись та використовувати власний час. Багатьох до певних правил привчають ще в дитинстві. Вранці дітей пробуджують батьки до школи, а вже потім після школи контролюють, аби після школи снідали і сідали за виконання домашніх завдань. Мене і мою сестру батьки привчали до режиму.  Але що робити, коли немає режиму дня? Яким чином його побудувати? Перш за все, потрібно визначитись із навантаженням в університеті. Яку кількість часу займає дорога з університету до гуртожитка? Скільки потрібно часу на перепочинок, приготування їжі, скільки треба часу на сон, на підготовку до занять? По-друге, вступ до ВНЗ в іншому місті надає можливість для відсутності контролю з боку батьків, тому дисципліна і режим цілком залежить від студента. Треба вміти розставляти пріоритети, виокремлювати головні завдання від другорядних, привчати себе до дотримання дедлайнів, слід...

«Ми готові зазнавати будь-яких труднощів, аби це допомогло вигнанню окупантів» – мешканець Криму про життя в окупації

Зображення
  Світлина: Gazeta . ua Вісім років тому Російська Федерація окупувала Крим та змусила мешканців півострова підкорятися її правилам. Життя кримчан розділилося на до та після. В Україні 26 лютого став Днем спротиву російській окупації. Наш співрозмовник Рефат К., - корінний мешканець Криму, але мусимо змінити його справжнє ім’я, адже публічність може нашкодити. До моменту окупації він вів свій курортний бізнес та будував великі плани на майбутнє своєї справи та сім'ї. В інтерв'ю «Час Таврійського»   розповів про те, як живеться кримчанам, які уже восьмий рік живуть під російською окупацією на своїй рідній землі. Що відбувалося у перші дні окупації? Розкажіть про ваше ставлення до цих подій. Перше почуття – це був шок. Те, що відбувається, є якимось нереальним. Ми розуміли, що референдум незаконний, ми не брали участі в ньому. Також був страх перед нескінченними колонами військової техніки, ряжених козаків. Ми не знали, що від них чекати… Було почуття, що нас кинули «на п...